Київ, 25 квітня 2001 - Електронна пошта надає можливості для спілкування, які ідеально відповідають здібностям та звичкам співрозмовників. За творчого ставлення до процесу листування через Світову Мережу приносить не меншу радість, ніж добра розмова за кавою.
Електронне листування є сучасною видозміною поштивого епістолярного жанру. Вкриваючи літерами не аркуш паперу, а екран монітора, людина так само прагне повідомити іншому дещо про себе і світ. Бавлячись «мишею» замість кулькової ручки, видобуваючи з клавіатури звуки падіння дощових крапель на дах, вона намагається підтримати контакт і очікує на відповідь. А безневинне прохання повідомити електронну адресу, приміром, пана Z відлунює біблійним «Де брат твій?».
Жанр електронного листа нав’язує авторові певний стиль писання. Своєю наповненістю сенсом та щільністю внутрішнього простору така епістола тяжіє до дзен-буддистських віршів чи гексаграм «Книги перемін». Недоречність традиційних привітань, побажань та прощань – адже відповідь може надійти за півгодини, – перетворює політ свідомості на повноцінний діалог.
Електронну записку можна відправити і до сусідньої кімнати, проте справжній ефект досягається при листуванні з іншими континентами. Просте порівняння часу відправлення татаркою з Хьюстона привітання «дідусям і бабусям» із часом отримання його у Києві змінює усталені уявлення про земні Час і Простір. А повідомлення австралійця про напад акули на купальника, доповнене вигуком: «А я ж там учора купався!», – виглядає не лише екзотикою, а і нагадуванням про багатоманітність світу.
Електронні листи за визначенням позбавлені звичного поштового штемпеля «Отримано у пошкодженому вигляді», а можливості електронної перлюстрації у порівнянні з радянською цензурою справді виглядають «боєм метеликів». Якщо ж усе-таки хочеться ґарантованого просочування листа через спеціальні фільтри українських провайдерів, цілком достатньо у графі «subject» (тобто, «тема») написати слово «Москва».
І все-таки, за будь-яких засобів спілкування людина тисячоліттями залишається незмінною, тож обличчя співрозмовників однаково проступають і крізь папір листа, і крізь текст на екрані. Ось політолог з Оксфорду обґрунтовує естетичні засади власного несприйняття революції, народу та влади. Мінський друг, як завжди делікатно, пропонує білоруський хіт сезону «Президенте, йди додому!». А австралієць повідомляє про щасливе повернення з Києва листом під назвою «Вдома, у безпеці».
І коли одного дня одразу чотири адресанти стривожено перепитують: «Та що ж в Україні відбувається?», – пальці самі набирають однакову для всіх відповідь з п’яти літер: «Весна».
Електронне листування є сучасною видозміною поштивого епістолярного жанру. Вкриваючи літерами не аркуш паперу, а екран монітора, людина так само прагне повідомити іншому дещо про себе і світ. Бавлячись «мишею» замість кулькової ручки, видобуваючи з клавіатури звуки падіння дощових крапель на дах, вона намагається підтримати контакт і очікує на відповідь. А безневинне прохання повідомити електронну адресу, приміром, пана Z відлунює біблійним «Де брат твій?».
Жанр електронного листа нав’язує авторові певний стиль писання. Своєю наповненістю сенсом та щільністю внутрішнього простору така епістола тяжіє до дзен-буддистських віршів чи гексаграм «Книги перемін». Недоречність традиційних привітань, побажань та прощань – адже відповідь може надійти за півгодини, – перетворює політ свідомості на повноцінний діалог.
Електронну записку можна відправити і до сусідньої кімнати, проте справжній ефект досягається при листуванні з іншими континентами. Просте порівняння часу відправлення татаркою з Хьюстона привітання «дідусям і бабусям» із часом отримання його у Києві змінює усталені уявлення про земні Час і Простір. А повідомлення австралійця про напад акули на купальника, доповнене вигуком: «А я ж там учора купався!», – виглядає не лише екзотикою, а і нагадуванням про багатоманітність світу.
Електронні листи за визначенням позбавлені звичного поштового штемпеля «Отримано у пошкодженому вигляді», а можливості електронної перлюстрації у порівнянні з радянською цензурою справді виглядають «боєм метеликів». Якщо ж усе-таки хочеться ґарантованого просочування листа через спеціальні фільтри українських провайдерів, цілком достатньо у графі «subject» (тобто, «тема») написати слово «Москва».
І все-таки, за будь-яких засобів спілкування людина тисячоліттями залишається незмінною, тож обличчя співрозмовників однаково проступають і крізь папір листа, і крізь текст на екрані. Ось політолог з Оксфорду обґрунтовує естетичні засади власного несприйняття революції, народу та влади. Мінський друг, як завжди делікатно, пропонує білоруський хіт сезону «Президенте, йди додому!». А австралієць повідомляє про щасливе повернення з Києва листом під назвою «Вдома, у безпеці».
І коли одного дня одразу чотири адресанти стривожено перепитують: «Та що ж в Україні відбувається?», – пальці самі набирають однакову для всіх відповідь з п’яти літер: «Весна».
