Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 15:00

Передача Інтернет-майдан


Передача Інтернет-майдан

Київ, 25 квітня 2001 - Почнемо зі слова. Загадкового, для багатьох незрозумілого, сленгового. Дизуха, дизель, деза… Проситься чомусь дезінтер’єр, дезінтернаціонал, дезінтеграція, вечори на хуторі біля Диканьки, та чомусь “прокурор екстазу”. Чому прокурор, для чого екстазу – тема окремої і дуже серйозної балачки. Сьогодні ж про начеб-то легковажне, про качку, про пургу. Себто, міркуючи вголос ми поволеньки вияснили для себе, що деза, дизель та брехня речі одного порядку. Науковою мовою - дезінформація. Пам”ятаєте звірства бандерівців так вправно організовані НКВС під жовтоблакитними кольорами та тризубом. Лялечка. А далі література.

Партизанські “бєрьозкі”. Лірика. Комсомол і весна. Імітація драйву. Збірний образ - порцелянова свиня. Нині вона вирохкує в Інтернеті казочки про блакитні перспективи братерства, щиру кремлівську посмішку та іншу смажену райську птицю. Про страшного Прем”єра, підступну Європу, жахливе НАТО та вкрай людожерну Америку. Але по порядку. Віктор Недоступ. Огляд віртуальної преси.

“Політична думка на теренах того, що й досі називають СНД – хоча ніякого Союзу уже давно нема – остаточно скотилося до пліток і навіювань. Іноді це впливає. Головним чином – завдяки нудній кількості. Ми не ліві і не правві, стомлено відхрещуються пересічні громадяни, ми валянки. Але стара фарбована кремлівська краля на ім”я “дезінформація” все одно тягне кістляву руку до їхнього горла. Інтернет також не уник присутності цієї підлої баби.

“Кореспондент – нет” в рубриці “Світ про нас” знайомить з цілою антологією жанру. Цього разу інформаційні гіпнотичні пасси спрямовані на ситуацію з урядом Ющенка. Адже йдеться про інтереси російських олігархічних груп та їхньої п”ятої колони в Україні. “Російська газета” за двадцяте квітня розродилася аналітикою. “В американців своя любов до українських галушок” – така напружено аналітична назва матеріалу наукового співробітника інституту країн СНД Андрія Рогозіна. Бика одразу беруть за роги: всю політичну кризу в Україні проплатила америка. Заславши Віктора Ющенка, майора Мельниченка та Джорджа Сороса. “Щойно Віктора Ющенка призначили Прем”єром, як боргові проблеми вирішилися протягом місяця” – натякає автор на американську підтримку. Не задумуючись, над тим, що Ющенко, можливо, перший, хто почав робити справу. Навіть колишні фінансові піраміди чомусь пов”язуються з Ющенком, а не з тими, хто ініціює відставку. З хворої голови на здорову. Все це з посиланням на міфічних аналітиків та експертів. Жодного імені.

“Знову двійка” додає своїх п”ять копійок інтернет версія російських “Ізвєстій”. І далі відкритим текстом: “Прем”єру ставлять в провину занадто явну проамериканську настроєність”. Очевидно дрімучий менталітет “Ізвєстій” все, що не встигає зрозуміти вважає американським.

А російське видання “Врємя новостєй” наголошує, що “Ющенко плохо работал”, зазначаючи водночас, що окрім великого числа ворогів Прем”єр має відданих однодумців. “Власне, результати роботи Кабінету Міністрів менш за все цікавлять ініціаторів відставки” – доходить до несподіваного висновку автор, і знайомить читача з інтересами комуністів, народна любов до яких остаточно згасла з виплатою “кабміном” пенсій та заборгованої платні. Мільярди, які завдяки роботі Ющенка вийшли з тіньового обігу, олігархам крутять в носі. Про це “Врємя новостєй” також радить не забувати.

Вся ця інформаційна атака має шаманську естетику. Вчувається одна і та ж примітивна, хвора і невпевнена мантра: “хохол, здавайся…”

Про алгоритм інформаційного шаманізму, а простіше забивання мізків брехнею розповідає дослідження “Інформаційна війна проти уряду Ющенка” кандидата психологічних наук Тетяни Воропаєвої в інтернет-версії тижневика “Українське слово”. “Так звана сміливість і наступальність багатьох ЗМІ є підконтрольними і мають вибірковий характер”, - зазначає автор і звертає увагу на те, що “українське суспільство цілеспрямовано ізолюється від об”єктивної інформації”. Автор ставить важливу і актуальну проблему інформаційної безпеки населення. “Інтенсивне застосування маніпулятивних прийомів негативно впливає на людську психіку.”

Очевидно треба тренувати і зміцнювати психічні сили. Нехай дезінформатори самі хворіють і казяться. З побажанням здоров”я Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”.

Словом “пішла брехня по селу”. Народне спостереження стосується переважно собак. “Собаки брешуть - вітер віє”, караван іде, діти робляться самі собою. Щодо собак то вони так само, як і коні не винні. Собака – друг, якщо є людина. Люди в ц ьому сенсі не відзначаються особливим здоров"”м. Людина істота заздрісна, жадібна, жалісна і жорстока. Вона звучить гордо. Гордість пориває її до військових екзерцисів. Ну а воєнні вправи передбачають відповідні хитрощі. Ось і готова філософійка на виправдання брехні.

Стародавні запримітили, що людині для щастя треба не так уже й багато. Хліба та видовищ. Часом революції починаються з пацюка в баланді, або від надміру видовищ без хліба. У нас, здається останнє. Дисбаланс, погане травлення, плутанина на рівні – де голова, де шлунок і хто варив цю бурду. Словом каша. Церковнослов”янські фоліанти кулінарії. Порцелянова свиня з петрушкою в носі. Уляна Глібчук. Рубрика “Смачні сайти”.

“З чого починається дизуха? З клієнта. Незалежно від того, хоче він бути обдуреним, чи ні, сподіватися ні на що. Треба тільки грамотно збараболити пиріжок. Вмикаємо телевізор, радіо, в улюблених сигментах Інтернету знаходимо ще улюбленіші видання і споживаємо Апокаліпсис. Професійні катастрофологи радять негайно зливати воду. Альтернативи немає. Порятунок хіба що у спільному енергопросторі, єдиновірно спрямованій трубі та давній звичці до братніх обіймів. Решта – Гамерика, погана якість та жахливі перспективи входження до Європи. Особливо лякають її “натівською” сутністю. Вирощують кролика в замріяній душі українця. Такою є кулінарія політичних технологів, зрозуміти яку можна хіба що через способи приготування вуличного біляша з м”ясом. Загальне правило - все має бути фальшивим. І основна деталь – відсутність м”яса. Без цього дизуха втрачає смак, перетворюється на пісне беземоційне вариво.

Присутність якості усуває будь який натяк на “вашу мать” кухаря та підсобного персоналу. Зарядившись подібним, а ля бістро, сніданком заходимо в Хрещатицьку, чи ще яку там вареничну. Замовляємо порцію. Зовні вареники нагадують мрію. Сутність – кам”яна. Зламаний зуб, триповерховий вислів. Дизель... Простіше кажучи, знову двійка, знову брехня в квадраті. З горя абориген купує шкалик, ковтає і в проміжку між потемніннями в очах складає заповіт нащадкам приреченим жити у цих джунглях з густо переплетеними ліанами брехні та правди. Заєць знову виявився фальшивим. Асоціативно спливають котрасти ностальгійно-сталінської доби.

Церковнослов”янські фоліанти кухні радянської. Кращої в світі. Без балди. Читаєш – не начитаєшся. Фазани, куріпки, солов”їні язички і “акули смажений пупок”… Комунізм для окремо взятого шлунку плюс електрифікація мас в чергах за “собачою радістю”. Але повернемось до смачних сайтів. Там, принаймні на рівні рецептів все гаразд. Інша справа кухар. Його фантазія, його брудні, або чисто вимиті руки.

Уляна Глібчук в “Інтернет-майдан”.

Дезінформація – не тільки пиріжки, смажені качки, химині кури, мотрині яйця. Ліплять її зі слів. А слово – зброя. Принаймні так називалась стіннівка на факультеті журналістики в часи ностальгійні. Дезінформація – зброя у квадраті. Достатньо сильна у наші часи холодного миру. Мистецтво та військова мудрість тут залежить від кількості нечистот, які треба вилити противнику на голову. Про деякі нюанси цих єдиноборств розповідає мій колега Сергій Набока.

Колись Станіслав Лем сказав, що купка лайна – то є просто купка лайна. А купа лайна висотою з Джомолунґму – то вже щось величне, чудо природи… Так і тут. Коли дрібничково збрешеш подружці – що ж, брехня брехнею. А отак заявиш в улюбленій плебсом російській телепрограмі про, скажімо, відставку українського прем`єра – о, то вже інша справа. ТО вже називається проявами психологічної війни. А коли якась сусідня жовта газетка на кшталт “Аргументи і Факти” через своє аґентство “АіФ-Новості” в Інтернеті повідомляє усім охочим про якісь страшенно мільйонні рахунки майора Мельниченка у швайцарських банках (до речі, на всяк випадок, можна його й колишнім керівником президентської охорони назвати – з”їдять і не таке) – то вже зветься не обманом чи брехнею, о ні – то дезінформація.

Потім з`являється натяк на те що Ґонґадзе живий і гуляє американськими штатами, до того ж з посиланням на неназвані американські же ж ЗМІ. Потім ці новини підхоплюють інші російські сайти – вже як незаперечну істину. Потім – хоч не хоч, а деза метастазово розповзається українською мережею… І через короткий час її підхоплює український офіціоз. Звідки, скоріш за все, ця деза й вилізла.

І як легко наразі дезінформувати широкі народні інтернет-маси! Адже для більшости як користувачів Інтернету, так і тих, хто компутери бачить лише в телескрині чи на вітринах – Інтернет це щось само собою дуже хароше. Ставлення до цього набутку людської цивілізації на теренах колишнього сесесеру дещо параноїдальне - зі зворотнім знаком. Дуже легко повірити, дуже важко сумніватися… Відтак через Інет вкрай легко можна запустити будь-яку дезу. Кожен може у цьому переконатися. Робиться це дуже просто. Було би натхнення та трохи фантазії.



Передача добігає кінця. Порцелянова свиня втомилась рохкати, собаки - брехати, робітники заморились працювати, на майдані коло церкви революція бавиться дохлими пацюками, театри захряскують перед носом завіси, хепі енди назвонюють про те, що все буде чотко. Нуа проблема порцелянової свині вирішується просто, як колумбове яйце. Беремо її за задні ноги лівою рукою, правою – за рило і б”ємо об землю. Зі свині викочуються національні надбання. Копійочка на чорний день. Сонце сідає за обрій. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG