Варшава, 8 травня 2001 ― У Польщі триває дискусія про потребу вироблення нової концепції східної політики. Нині ця політика, на переконання значної частини польської еліти, повинна враховувати обставини, що виникають у процесі інтеграції Польщі у Євросоюз.
Яке ж місце у новій концепції польської східної політики може посісти Україна?
Аби поглянути на проблему у перспективі подивімося на проблему зблизька, на окремі факти, епізоди українсько-польських відносин.
Отже, не відбудеться спільне засідання колегії Міністерства закордонних справ Польщі та України і міністр закордонних справ Польщі Владислав Бартошевський відклав свій візит до Києва. Знову нічого не чути про приїзд до Варшави Євгена Марчука, колега якого, шеф б’юро Національної Безпеки Польщі Марек Сівец нещодавно був в Україні, не вийшло зі спільної статтею міністрів закордонних справ України та Польщі. Точніше, українська сторона таку статтю опублікувала, а польська – ні, хоча була домовленість про це, коли міністр Зленко приїзджав до Варшави.
Зі сторони Польщі відчувається не те, що холодок, а я б сказала, швидше, суха безпристрастність. Виняток становить, може, президент Кваснєвський, який будучи переконаним у тому, що послаблення зв’язків з Україною не принесе Польщі користі, використовує найменші можливості аби втримати ту сув’язь, економічну і політичну, яку не без його безпосередньої участі було вив’язано.
Наприклад, червневий спільний українсько-польський економічний форум у Дніпропетровську і створення спільної українсько-польської бригади сил швидкого реагування Євросоюзу.
Попри це, голоси щодо вироблення іншої, ніж досі, стежки на Схід звучать у Польщі навіть за ситуації, коли лише незрячий може не бачити, що коли східний кордон Польщі жорсткіше відділить Україну, то розвиток східних регіонів Польщі ще більше сповільниться.
Економічне значення тісних контактів з Україною, як ніхто розуміє, як ми вже згадували, президент Кваснєвський. Він же знає, що без політичного зближення тяжко досягти економічного, але це не означає, на жаль, що менше є україно-песимістів у Польщі. Про це свідчить хоча б той факт, що деякі впливові польські кола знову активно наполягають на поверненні до з’ясування давніх і неприємних справ з Волинню.
Словом, перебіг дискусій про нову концепцію східної політики Польщі поки що для України не є корисним. І хоч над цією дискусією, як висловився відомий вчений і громадський діяч, директор Національної бібліотеки Польщі Міхал Ягелло «витає дух Єжі Гедройца» - все ж це для фундаторів нового польського мислення про Схід і Україну, зокрема, може служити лише пунктиром, лише векторм. Політична ж практика нинішньої Польщі має враховувати, вважають деякі представники польської еліти, нові обставини, що виникають в процесі інтеграції Польщі у Євросоюз.
Яке ж місце у новій концепції польської східної політики може посісти Україна?
Аби поглянути на проблему у перспективі подивімося на проблему зблизька, на окремі факти, епізоди українсько-польських відносин.
Отже, не відбудеться спільне засідання колегії Міністерства закордонних справ Польщі та України і міністр закордонних справ Польщі Владислав Бартошевський відклав свій візит до Києва. Знову нічого не чути про приїзд до Варшави Євгена Марчука, колега якого, шеф б’юро Національної Безпеки Польщі Марек Сівец нещодавно був в Україні, не вийшло зі спільної статтею міністрів закордонних справ України та Польщі. Точніше, українська сторона таку статтю опублікувала, а польська – ні, хоча була домовленість про це, коли міністр Зленко приїзджав до Варшави.
Зі сторони Польщі відчувається не те, що холодок, а я б сказала, швидше, суха безпристрастність. Виняток становить, може, президент Кваснєвський, який будучи переконаним у тому, що послаблення зв’язків з Україною не принесе Польщі користі, використовує найменші можливості аби втримати ту сув’язь, економічну і політичну, яку не без його безпосередньої участі було вив’язано.
Наприклад, червневий спільний українсько-польський економічний форум у Дніпропетровську і створення спільної українсько-польської бригади сил швидкого реагування Євросоюзу.
Попри це, голоси щодо вироблення іншої, ніж досі, стежки на Схід звучать у Польщі навіть за ситуації, коли лише незрячий може не бачити, що коли східний кордон Польщі жорсткіше відділить Україну, то розвиток східних регіонів Польщі ще більше сповільниться.
Економічне значення тісних контактів з Україною, як ніхто розуміє, як ми вже згадували, президент Кваснєвський. Він же знає, що без політичного зближення тяжко досягти економічного, але це не означає, на жаль, що менше є україно-песимістів у Польщі. Про це свідчить хоча б той факт, що деякі впливові польські кола знову активно наполягають на поверненні до з’ясування давніх і неприємних справ з Волинню.
Словом, перебіг дискусій про нову концепцію східної політики Польщі поки що для України не є корисним. І хоч над цією дискусією, як висловився відомий вчений і громадський діяч, директор Національної бібліотеки Польщі Міхал Ягелло «витає дух Єжі Гедройца» - все ж це для фундаторів нового польського мислення про Схід і Україну, зокрема, може служити лише пунктиром, лише векторм. Політична ж практика нинішньої Польщі має враховувати, вважають деякі представники польської еліти, нові обставини, що виникають в процесі інтеграції Польщі у Євросоюз.
