Рим, 10 травня 2001- Ви, напевно, знаєте його ім’я – Адріано Челентано. Шанувальників у нього так багато і грошей зароблено таку купу, що живих концертів він більше не дає, між дисками насолоджується життям на розкішній віллі, а ще – готує свої телевізійні вистави. Там, крім співів під фонограму та дружніх балачок з запрошеними зірками, Челентано висловлюється і на будь-яку тему суспільного життя. Навіть на ті, в яких не дуже тямить. Цього року Адріано Челентано підготував меґа-виставу. На одну декорацію, безглуздо розкішну (послужить вона звичайнісіньним тлом для пісень і балачок) телебачення вгатило 25 мільярдів лір і хизувалося, мовляв, ніхто у світі ще такого не утнув. А от що утне Челентано у своїх монологах, заздалегідь невідомо нікому, жодного попереднього контролю.
Хвилювання почалися задовго до початку щотижневої програми, бо назвав її співак непристойним словом «125 мільйонів (перекладімо) дурниць чи нісенітниць». А вже вульгарний синонім підшукуйте самі. Не помилитесь. Здійнявся шум, а це, власне, й потрібно. Але в ім’я свободи слова погане слово лишили, а в ім’я благопристойності одну літеру в ньому замінили на три крпки. Оце і все. А позаяк монологи Челентано повинні викликати полеміку, то він робить велику сенсацію із загально відомих фактів і говорить з того приводу все, що забажає.
От і цього разу співак утнув – щодо недавно ухваленого закону – якщо людина письмово не заборонила використання її органів для пересадки, в разі її сметрі це означає згоду. Що ж це виходить? – дивувався ідол мільйонів.- Одного прекрасного ранку я можу прокинутися з відтятою рукою?! Можна сміятись. Однак, вийшло не до сміху. Жарт викликав обурення. Проти самозакоханої зірки різко виступив міністр охорони здоров’я видатний онколог Умберто Веронезі, сказавши, що кількома словами Челентано відняв надію у тисяч хворих, які потребують пересадки. Десятки врятованих пересадкою пацієнтів нагадали, що вони досі живі завдяки добровільним чи трагічно загиблим донорам. Газети Ватикану обізвали його краликом і блазнем. У наступній програмі співак пояснив, що він не проти пересадок взагалі, й на доказ запросив професора-медика, який фахово пояснив проблему. А Челентано – лише проти урядового указу. Мовляв, «не забороняю» пересадку не означає автоматично «дозволяю». Закон треба уточнити.
Здавалося б, співак виправив «фальшиву ноту» – й по тому. Однак, сталося непередбачене. У відповідь посипалися декларації від мільйонів італійців, що вони готові пожертвувати свої органи. Й не тільки в разі смерті. Ось опитування на інтернеті. Дев’ять італійців з десяти готові за життя пожертвувати для пересадки ниркою чи шматком печінки. А 83 із 100 віддають себе цілком під ніж після смерті. Втратив ідол і багато ідолопоклонників. 62 із 100 опитаних вважають, що він дуже зашкодив благородній ініціативі, й ще 28 переконані, що не один тяжко хворий пацієнт у чеканні на пересадку стане жертвою челентанівської розв’язності.
Назва програми вийшла пророчою. За неї і доля «покарала» автора. Зробив грайливого стрибка, підвернув праву ногу і зламав на ній мізинця. Цікаво, що б він заспівав, якби відбило печінку?
Хвилювання почалися задовго до початку щотижневої програми, бо назвав її співак непристойним словом «125 мільйонів (перекладімо) дурниць чи нісенітниць». А вже вульгарний синонім підшукуйте самі. Не помилитесь. Здійнявся шум, а це, власне, й потрібно. Але в ім’я свободи слова погане слово лишили, а в ім’я благопристойності одну літеру в ньому замінили на три крпки. Оце і все. А позаяк монологи Челентано повинні викликати полеміку, то він робить велику сенсацію із загально відомих фактів і говорить з того приводу все, що забажає.
От і цього разу співак утнув – щодо недавно ухваленого закону – якщо людина письмово не заборонила використання її органів для пересадки, в разі її сметрі це означає згоду. Що ж це виходить? – дивувався ідол мільйонів.- Одного прекрасного ранку я можу прокинутися з відтятою рукою?! Можна сміятись. Однак, вийшло не до сміху. Жарт викликав обурення. Проти самозакоханої зірки різко виступив міністр охорони здоров’я видатний онколог Умберто Веронезі, сказавши, що кількома словами Челентано відняв надію у тисяч хворих, які потребують пересадки. Десятки врятованих пересадкою пацієнтів нагадали, що вони досі живі завдяки добровільним чи трагічно загиблим донорам. Газети Ватикану обізвали його краликом і блазнем. У наступній програмі співак пояснив, що він не проти пересадок взагалі, й на доказ запросив професора-медика, який фахово пояснив проблему. А Челентано – лише проти урядового указу. Мовляв, «не забороняю» пересадку не означає автоматично «дозволяю». Закон треба уточнити.
Здавалося б, співак виправив «фальшиву ноту» – й по тому. Однак, сталося непередбачене. У відповідь посипалися декларації від мільйонів італійців, що вони готові пожертвувати свої органи. Й не тільки в разі смерті. Ось опитування на інтернеті. Дев’ять італійців з десяти готові за життя пожертвувати для пересадки ниркою чи шматком печінки. А 83 із 100 віддають себе цілком під ніж після смерті. Втратив ідол і багато ідолопоклонників. 62 із 100 опитаних вважають, що він дуже зашкодив благородній ініціативі, й ще 28 переконані, що не один тяжко хворий пацієнт у чеканні на пересадку стане жертвою челентанівської розв’язності.
Назва програми вийшла пророчою. За неї і доля «покарала» автора. Зробив грайливого стрибка, підвернув праву ногу і зламав на ній мізинця. Цікаво, що б він заспівав, якби відбило печінку?
