Прага, 14 травня 2001 ― Що далі від комуністичних часів то частіше згадуються злочини тодішньої влади проти людей і то більше таємних матеріалів розкриваються громадськості. Через 31 рік після кривавого придушення робітничого повстання на балтійському узбережжі Польщі генерал Войцех Ярузельський днями постане перед судом за наказ вчинити розправу над робітниками. Разом з ним його колега по партії інший польський генерал також відповідатиме у суді за вбивство 9 шахтарів під час протестів Солідарності у грудні 1981 року. А в Угорщині побачили світ 4 біографічні книжки про її останнього комуністичного правителя Яноша Кадара.
Про роль цих лідерів в придушенні анти-комуністичних протестів піде мова у наступному матеріалі.
У комуністичній Польщі розправа над Ґданськими робітниками 1970 року та придушення виступів гірників у 1981 посилили загальне невдоволення режимом і стали головними подіями в розвитку опозиційного руху Солідарність, що забезпечив мирний перехід до демократії у Польщі наприкінці 80-х років.
Вперше польська громадськість побачить на лаві підсудних останніх комуністичних лідерів. 78-річний Ярузельський, котрий як міністр оборони, віддавав наказ придушити повстання 70-го року і у 1981 році вирішив запровадити в країні воєнний стан, не раз вибачався за це, але й заявляв що особисто не несе відповідальності за жертви. Ба більше, він вважає себе героєм за те що ввів воєнний стан, який, на думку Ярузельського, запобіг вторгненню радянських військ, як це сталося 1956 року в Угорщині та 1968 – в Чехословаччині.
Першу спробу судити Ярузельського за причетність до загибелі 44 осіб у грудні 1970 року було зроблено п’ятьма роками раніше у Ґданську, але слухання постійно відкладалися через стан здоров’я свідків – тодішніх генералів і партійних босів. І ось цього тижня Варшавський суд судитиме двох колишніх військових чинів – Ярузельського і Кішчака. У разі доведення вини, їм загрожує пожиттєве ув’язнення. Проте, як засвідчують місцеві аналітики, громадськість вимагає лише праведливості, але не прагне кинути колишніх катів до в’язниці.
А от в Угорщині нові історико-біографічні нариси відкривають очі угорцям на найприхованіші сторінки життя їхнього останнього комуністичного вождя Яноша Кадара, котрий правив країною понад 30 років. Оприлюднення дотепер невідомих фактів для декого возвеличує Кадара до рангу героя, а для когось у черговий раз доводить його злочини. Він прийшов до влади одразу після розгрому радянськими військами Будапештського повстання у 1956 році і отримав призвісько “Будапештський кат”. В одній з біографічних книжкок про Кадара згадується його найвживаніший вислів про те, що немає соціалізму без Радянського Союзу". Пізніше у 1963 році він оголосив амністію учасникам повстання і у 1970 році розпочав незначні економічні реформи. На Заході його ім’я пов’язують із, так званим, “гуляшевим комунізмом” – тобто соціалізмом, якщо не з людським обличчам, то бодай з харчами на столі.
Чотири біографічні книжки про Кадара торкаються ще одного аспекту ностальгії деяких угорців за комуністичними часами, а саме – великих субсидій на книговидання. Сьогодні, з місячним зробітком у 230 доларів мало хто може дозволити собі придбати принаймні одне з чотирьох розкішних біографічних видань про Кадара, кожне з яких коштує 17 доларів.
Про роль цих лідерів в придушенні анти-комуністичних протестів піде мова у наступному матеріалі.
У комуністичній Польщі розправа над Ґданськими робітниками 1970 року та придушення виступів гірників у 1981 посилили загальне невдоволення режимом і стали головними подіями в розвитку опозиційного руху Солідарність, що забезпечив мирний перехід до демократії у Польщі наприкінці 80-х років.
Вперше польська громадськість побачить на лаві підсудних останніх комуністичних лідерів. 78-річний Ярузельський, котрий як міністр оборони, віддавав наказ придушити повстання 70-го року і у 1981 році вирішив запровадити в країні воєнний стан, не раз вибачався за це, але й заявляв що особисто не несе відповідальності за жертви. Ба більше, він вважає себе героєм за те що ввів воєнний стан, який, на думку Ярузельського, запобіг вторгненню радянських військ, як це сталося 1956 року в Угорщині та 1968 – в Чехословаччині.
Першу спробу судити Ярузельського за причетність до загибелі 44 осіб у грудні 1970 року було зроблено п’ятьма роками раніше у Ґданську, але слухання постійно відкладалися через стан здоров’я свідків – тодішніх генералів і партійних босів. І ось цього тижня Варшавський суд судитиме двох колишніх військових чинів – Ярузельського і Кішчака. У разі доведення вини, їм загрожує пожиттєве ув’язнення. Проте, як засвідчують місцеві аналітики, громадськість вимагає лише праведливості, але не прагне кинути колишніх катів до в’язниці.
А от в Угорщині нові історико-біографічні нариси відкривають очі угорцям на найприхованіші сторінки життя їхнього останнього комуністичного вождя Яноша Кадара, котрий правив країною понад 30 років. Оприлюднення дотепер невідомих фактів для декого возвеличує Кадара до рангу героя, а для когось у черговий раз доводить його злочини. Він прийшов до влади одразу після розгрому радянськими військами Будапештського повстання у 1956 році і отримав призвісько “Будапештський кат”. В одній з біографічних книжкок про Кадара згадується його найвживаніший вислів про те, що немає соціалізму без Радянського Союзу". Пізніше у 1963 році він оголосив амністію учасникам повстання і у 1970 році розпочав незначні економічні реформи. На Заході його ім’я пов’язують із, так званим, “гуляшевим комунізмом” – тобто соціалізмом, якщо не з людським обличчам, то бодай з харчами на столі.
Чотири біографічні книжки про Кадара торкаються ще одного аспекту ностальгії деяких угорців за комуністичними часами, а саме – великих субсидій на книговидання. Сьогодні, з місячним зробітком у 230 доларів мало хто може дозволити собі придбати принаймні одне з чотирьох розкішних біографічних видань про Кадара, кожне з яких коштує 17 доларів.
