Прага, 14 травня 2001 — Перед країнами колишнього радянського блоку, що тепер прагнуть вступити до Європейського Союзу, постали непрості завдання: щоби здобути престижне членство в європейському клубі, вони мусять вкоротити інфляцію, позакривати неприбуткові підприємства й піти на інші болючі кроки, щоби здійснити економічні реформи.
Для Словаччини це означає й іще одне: зупинити два старіші енергоблоки однієї з двох атомних електростанцій країни.
«Нас змусили на таке рішення, – каже віце-прем’єр-міністр Словаччини в справах європейської інте∂рації Павол Гамзік. – Ми мусили заплатити таку високу ціну, якщо ми хочемо наздогнати сусідів».
Словаччина від сусідів дійсно відстала: недемократична й непрозора політика попереднього уряду Прем’єр-міністра Владіміра Мечіара, що був при владі до 1998 року, відвертала від країни західні інституції, а Словаччина потроху зближувалася з Росією.
Нинішній Прем’єр-міністр Мікулаш Дзурінда вжив жорстких заходів, щоби підтримати розхитану економіку, почав просувати зміни в законах, щоби наблизити їх до європейських норм — а ще зробив низку інших поступок. Одна з них — обіцянка зупинити два з чотирьох реакторів атомної електростанції Ясловске Богуніце.
Ці реактори дають наразі Словаччині 16 відсотків її електроенергії, і наслідки їхнього закриття відіб’ються на всій країні зростанням цін на електроенергію, попереджають експерти.
А ще це закриття додасть непевності в майбутньому для тисяч людей і зробить внесок і в можливе зростання політичної нестабільності.
Близько 1200 осіб — більшість із них із самого села Ясловске Богуніце за 60 кілометрів від столиці Братіслави, втратять працю на станції з зупиненням протягом п’яти років двох старіших реакторів радянського зразка. Ще кілька тисяч мешканців десь 200 навколишніх сіл, що виконують для станції підрядні праці, залишаться без головного джерела свого прибутку.
«Існує небезпека, що з необхідністю таких болісних змін у країні можуть повернутися до влади популісти й ультранаціоналісти», – побоюється американський політолог Мілан Ребан, що досліджує колишні комуністичні країни Європи.
Працівники атомної електростанції все сподіваються, що громадський тиск змусить словацький уряд переглянути своє рішення й не зупиняти енергоблоки. Але Європейський Союз, де зараз переважно не в захваті від атомної енергетики, особливо ж виробленої на потужностях старих радянських зразків, поставив закриття реакторів за одну з умов, за яких Словаччина могла би вступити до нього. Тож зближення з ЄС, якого так прагне країна, не віщує добра принаймні для тисяч тих, хто пов’язав зі станцією своє життя.
Для Словаччини це означає й іще одне: зупинити два старіші енергоблоки однієї з двох атомних електростанцій країни.
«Нас змусили на таке рішення, – каже віце-прем’єр-міністр Словаччини в справах європейської інте∂рації Павол Гамзік. – Ми мусили заплатити таку високу ціну, якщо ми хочемо наздогнати сусідів».
Словаччина від сусідів дійсно відстала: недемократична й непрозора політика попереднього уряду Прем’єр-міністра Владіміра Мечіара, що був при владі до 1998 року, відвертала від країни західні інституції, а Словаччина потроху зближувалася з Росією.
Нинішній Прем’єр-міністр Мікулаш Дзурінда вжив жорстких заходів, щоби підтримати розхитану економіку, почав просувати зміни в законах, щоби наблизити їх до європейських норм — а ще зробив низку інших поступок. Одна з них — обіцянка зупинити два з чотирьох реакторів атомної електростанції Ясловске Богуніце.
Ці реактори дають наразі Словаччині 16 відсотків її електроенергії, і наслідки їхнього закриття відіб’ються на всій країні зростанням цін на електроенергію, попереджають експерти.
А ще це закриття додасть непевності в майбутньому для тисяч людей і зробить внесок і в можливе зростання політичної нестабільності.
Близько 1200 осіб — більшість із них із самого села Ясловске Богуніце за 60 кілометрів від столиці Братіслави, втратять працю на станції з зупиненням протягом п’яти років двох старіших реакторів радянського зразка. Ще кілька тисяч мешканців десь 200 навколишніх сіл, що виконують для станції підрядні праці, залишаться без головного джерела свого прибутку.
«Існує небезпека, що з необхідністю таких болісних змін у країні можуть повернутися до влади популісти й ультранаціоналісти», – побоюється американський політолог Мілан Ребан, що досліджує колишні комуністичні країни Європи.
Працівники атомної електростанції все сподіваються, що громадський тиск змусить словацький уряд переглянути своє рішення й не зупиняти енергоблоки. Але Європейський Союз, де зараз переважно не в захваті від атомної енергетики, особливо ж виробленої на потужностях старих радянських зразків, поставив закриття реакторів за одну з умов, за яких Словаччина могла би вступити до нього. Тож зближення з ЄС, якого так прагне країна, не віщує добра принаймні для тисяч тих, хто пов’язав зі станцією своє життя.
