Будапешт, 14 травня 2001 - За офіційними даними, в Румунії живе понад півтора мільйони етнічних угорців. Словаччина є другою країною у символічному списку держав за чисельністю нацменшини. Тут мешкає 567 тисяч угорців. Тому Братіслава також висловлює стурбованість щодо майбутнього угорського законопроекту, однак наразі не планує спільних кроків з Бухарестом.
Втім, Румунія дала зрозуміти, що вона не застосовуватиме закон про статус закордонного угорця доти, поки угорський уряд не проведе попередніх консультацій з владою цієї країни,- заявив на шляху зі Словаччини додому румунський прем’єр-міністр Адріан Настаз. Він сказав, що говорив на цю тему з главою словацького уряду Мікулашем Дзуріндою. У Братіславі цими днями відбулася зустріч між керівниками держав, що є кандидатами на вступ до НАТО. Як заявив, румунський прем’єр, – «пан Віктор Орбан може вирішити, які закони бажає впровадити на території Угорщини, але не може чинити так, аби ухвалені Будапештом юридичні норми застосовувалися в Румунії. Хіба лише в тому випадку, коли зафіксуємо відповідні координати і уявлення на основі взаємних інтересів». На думку Адріана Настаза, під час спільних угорсько-румунських консультацій, можливо, виникне певне розходження думок, однак впровадження закону про статус закордонних угорців потрібно залежить від румунського уряду, тому що без його сприяння цей угорський закон не може бути чинним у Румунії.
Тим часом, представник МЗС Угорщини Ґабор Горват повідомив, що угорський уряд готовий до консультацій. В публічній розмові Горват заявив, що під час підготовки проекту про статус закордонних угорців Будапешт постійно і систематично сповіщав про свою працю всі сусідні країни (й Румунію теж), а також послів держав-членів Європейського Союзу. Ба більше – зазвичай уряд відсилав румунській стороні ухвалений текст проекту закону англійською мовою. І тому, коли Румунія запросила консультацій, продовжив прес-секретар МЗС Угорщини, угорська сторона одразу відреагувала прихильно, тоді як з румунського боку не пролунало більш-менш визначених оцінок щодо відісланих до Бухареста текстів. Горват, зокрема, наголосив: «Не може бути й мови про те, що угорський закон стане чинним поза межами Угорщини без участі румунської влади».
Прес-секретар нагадав, що 1997 року Словачина, а за рік і Румунія схвалили відповідні закони, а між владами Данії й Німеччини навіть існують спеціальні домовленості, хто і з яких джерел буде підтримувати меншини.
Втім, Румунія дала зрозуміти, що вона не застосовуватиме закон про статус закордонного угорця доти, поки угорський уряд не проведе попередніх консультацій з владою цієї країни,- заявив на шляху зі Словаччини додому румунський прем’єр-міністр Адріан Настаз. Він сказав, що говорив на цю тему з главою словацького уряду Мікулашем Дзуріндою. У Братіславі цими днями відбулася зустріч між керівниками держав, що є кандидатами на вступ до НАТО. Як заявив, румунський прем’єр, – «пан Віктор Орбан може вирішити, які закони бажає впровадити на території Угорщини, але не може чинити так, аби ухвалені Будапештом юридичні норми застосовувалися в Румунії. Хіба лише в тому випадку, коли зафіксуємо відповідні координати і уявлення на основі взаємних інтересів». На думку Адріана Настаза, під час спільних угорсько-румунських консультацій, можливо, виникне певне розходження думок, однак впровадження закону про статус закордонних угорців потрібно залежить від румунського уряду, тому що без його сприяння цей угорський закон не може бути чинним у Румунії.
Тим часом, представник МЗС Угорщини Ґабор Горват повідомив, що угорський уряд готовий до консультацій. В публічній розмові Горват заявив, що під час підготовки проекту про статус закордонних угорців Будапешт постійно і систематично сповіщав про свою працю всі сусідні країни (й Румунію теж), а також послів держав-членів Європейського Союзу. Ба більше – зазвичай уряд відсилав румунській стороні ухвалений текст проекту закону англійською мовою. І тому, коли Румунія запросила консультацій, продовжив прес-секретар МЗС Угорщини, угорська сторона одразу відреагувала прихильно, тоді як з румунського боку не пролунало більш-менш визначених оцінок щодо відісланих до Бухареста текстів. Горват, зокрема, наголосив: «Не може бути й мови про те, що угорський закон стане чинним поза межами Угорщини без участі румунської влади».
Прес-секретар нагадав, що 1997 року Словачина, а за рік і Румунія схвалили відповідні закони, а між владами Данії й Німеччини навіть існують спеціальні домовленості, хто і з яких джерел буде підтримувати меншини.
