Прага, 15 травня 2001 — Розпочавши широкі реформи пенсійного забезпечення й податкової системи, уряд Німеччини наближається й до великих змін у застарілому іміґраційному режимі країни. Цілком можливо, кажуть берлінські урядовці, що вже до кінця року до парламенту буде подано законопроект, який матиме на меті наблизити Німеччину до таких традиційно прихильних до іміґрантів держав, як Сполучені Штати Америки чи Канада.
Принципова зміна німецького іміґраційного законодавства, до якої підштовхують дедлі більший брак висококваліфікованих працівників і низький рівень народжуваності, стане різким відходом від нинішньої системи, що реґулює становище іноземців у Німеччині вже протягом покоління.
До реформи змушує й плановане розширення Європейського Союзу десь через чотири роки: занепокоєний можливим напливом на німецький ринок праці добрих фахівців із країн із низькою платнею, Берлін став одним із рушіїв вимоги про семирічний перехідний період, протягом якого до Західної Європи не мали б вільно допускати шукачів праці з нових майбутніх членів ЄС.
Такі суперечливі потреби ведуть до того, що вже до кінця року Німеччина може отримати іміґраційне законодавство, засноване на системі квот, пов’язаних із конкретним становищем на ринку праці і вимогами економіки.
Спеціяльна урядова комісія, що вивчає можливості змін, має подати свій звіт у липні.
Дотепер головну масу іміґрантів у Німеччині становили низькокваліфіковані робітники, найчастіше з Туреччини чи колишньої Югославії, які в повоєнні роки так званого економічного дива допомогли підняти й розвинути господарство країни. Та тепер постає потреба в фахівцях.
За даними німецької асоціяції інформаційних технологій Битком, уже зараз Німеччина потребує 444 тисячі спеціялістів; до 2003 року це число зросте до 700 тисяч.
І хоча в Німеччині безробіття низьким не назвати — праці не мають мільйони й мільйони — 527 тисяч вакансій у країні свідчать про те, що своїх працівників із достатніми кваліфікаціями там бракує.
Іще один стимул висуває демографія: до 2050 року, як передбачають, найбільшу частку мешканців становитимуть люди віком від 58 до 63 років; тим часом народжуваність ледь перекриває відновлення лише двох третин кількості покоління батьків.
До системи іміґраційних квот закликають і опозиційні партії напередодні виборів наступного року. В країні, де з 82 мільйонів мешканців 9 відсотків становлять іноземці — це найвищий показник серед провідних західних держав — ця тема стає й політично ризикованою: крім позірно очевидного припущення, що іноземці залишають без праці німців, чимало хто вважає, що чужинці, яких понаїжджало до Німеччини, ставлять під загрозу її національну ідентичність.
Тож Президент Німеччини закликає досягти того, щоб іміґранти принаймні знали німецьку мову. Саме німецька, заявив днями Йоганнес Рау, має стати мовою спілкування в Німеччині для всіх.
Принципова зміна німецького іміґраційного законодавства, до якої підштовхують дедлі більший брак висококваліфікованих працівників і низький рівень народжуваності, стане різким відходом від нинішньої системи, що реґулює становище іноземців у Німеччині вже протягом покоління.
До реформи змушує й плановане розширення Європейського Союзу десь через чотири роки: занепокоєний можливим напливом на німецький ринок праці добрих фахівців із країн із низькою платнею, Берлін став одним із рушіїв вимоги про семирічний перехідний період, протягом якого до Західної Європи не мали б вільно допускати шукачів праці з нових майбутніх членів ЄС.
Такі суперечливі потреби ведуть до того, що вже до кінця року Німеччина може отримати іміґраційне законодавство, засноване на системі квот, пов’язаних із конкретним становищем на ринку праці і вимогами економіки.
Спеціяльна урядова комісія, що вивчає можливості змін, має подати свій звіт у липні.
Дотепер головну масу іміґрантів у Німеччині становили низькокваліфіковані робітники, найчастіше з Туреччини чи колишньої Югославії, які в повоєнні роки так званого економічного дива допомогли підняти й розвинути господарство країни. Та тепер постає потреба в фахівцях.
За даними німецької асоціяції інформаційних технологій Битком, уже зараз Німеччина потребує 444 тисячі спеціялістів; до 2003 року це число зросте до 700 тисяч.
І хоча в Німеччині безробіття низьким не назвати — праці не мають мільйони й мільйони — 527 тисяч вакансій у країні свідчать про те, що своїх працівників із достатніми кваліфікаціями там бракує.
Іще один стимул висуває демографія: до 2050 року, як передбачають, найбільшу частку мешканців становитимуть люди віком від 58 до 63 років; тим часом народжуваність ледь перекриває відновлення лише двох третин кількості покоління батьків.
До системи іміґраційних квот закликають і опозиційні партії напередодні виборів наступного року. В країні, де з 82 мільйонів мешканців 9 відсотків становлять іноземці — це найвищий показник серед провідних західних держав — ця тема стає й політично ризикованою: крім позірно очевидного припущення, що іноземці залишають без праці німців, чимало хто вважає, що чужинці, яких понаїжджало до Німеччини, ставлять під загрозу її національну ідентичність.
Тож Президент Німеччини закликає досягти того, щоб іміґранти принаймні знали німецьку мову. Саме німецька, заявив днями Йоганнес Рау, має стати мовою спілкування в Німеччині для всіх.
