Київ, 16 травня 2001 - Розвал Радянської “імперії зла” спричинив суспільно-політичні зміни у багатьох державах. Наприклад, для Південно-Африканської Республіки початок 90-х знаменував початок трансформації від суспільства апартеїду до суспільства рівних прав та обов”язків для усіх громадян країни, незалежно від їхньої етнічної чи расової приналежності. Великим здобутком на цьому шляху стало ухвалення нової Конституції Південної Африки, яка, на думку експертів ООН та інших поважних міжнародних інституцій, донині залишається однією з найдемократичніших у світі. Чому?
Як зазначив під час нашої розмови Деларей ван Тондер, процес переходу від доби апартеїду до доби демократії у Південній Африці не скінчився, держава донині перебуває у процесі трансформації. За останні десять років стабілізація у міжетнічних взаєминах сприяла економічному розвитку Республіки, подоланню соціальних негараздів, створенню привабливого іміджу ПАР на міжнародній арені. І Південна Африка в очах багатьох інвесторів – це не “країна конрастів”, не місце для проведення сафарі чи полювання на хижих тварин, а держава з високо розвиненою економікою, яка вдало опановує сучасні інформаційні технології та інші досягнення науково-технічного прогресу. А розпочалося все 1990-го року, коли Президентом Південної Африки було обрано Нельсона Манделу. Як зазначив пан ван Тондер, “Нельсон Мандела – один з визначних лідерів та реформаторів нашого часу. Він забезпечив перетворення у державі двома важливими факторами: баченням майбутньої Південно-Африканської Республіки як демократичної країни, в якій мешкає народ-переможець. Народ, який подолав апартеїд, збудував державу рівних можливостей для представників усіх етнічних груп та соціальних прошарків населення. І найважливішим, фундаментальним підгрунтям у цьому процесі втілення мрій і сподівань багатьох поколінь стала Конституція ПАР”, - зазначив Посол Південної Африки. Президент Мандела ініціював скликання “круглого столу” за участю лідерів 26 найвпливовіших політичних партій та блоків для обговорення проекту майбутньої Конституції. З часом, до консультацій долучилися представники етнічних груп. 1993-го року проект Основного закону країни в цілому був готовий, а після проведення парламентських виборів у 94-му році вже депутати вищого законодавчого органу Південної Африки обговорювали документ, визначали механізми реалізації його положень. Крім того, за словами словами Деларея ван Тондера, на відміну від України, в обговоренні проекту Конституції ПАР взяла участь громадськість, засоби масової інформації, науковці. Працював спеціальний комітет, який розглядав пропозиції громадян, політиків, політичних партій.
П’ять років тому – 1996-го року – нова Конституція ПАР була ухвалена парламентом країни. Для співгромадян пана ван Тондера, Конституція – це не просто основний закон, а уособлення прагнень і сподівань багатьох поколінь мешканців Південної Африки жити у демократичній, економічно розвиненій державі.
Як зазначив під час нашої розмови Деларей ван Тондер, процес переходу від доби апартеїду до доби демократії у Південній Африці не скінчився, держава донині перебуває у процесі трансформації. За останні десять років стабілізація у міжетнічних взаєминах сприяла економічному розвитку Республіки, подоланню соціальних негараздів, створенню привабливого іміджу ПАР на міжнародній арені. І Південна Африка в очах багатьох інвесторів – це не “країна конрастів”, не місце для проведення сафарі чи полювання на хижих тварин, а держава з високо розвиненою економікою, яка вдало опановує сучасні інформаційні технології та інші досягнення науково-технічного прогресу. А розпочалося все 1990-го року, коли Президентом Південної Африки було обрано Нельсона Манделу. Як зазначив пан ван Тондер, “Нельсон Мандела – один з визначних лідерів та реформаторів нашого часу. Він забезпечив перетворення у державі двома важливими факторами: баченням майбутньої Південно-Африканської Республіки як демократичної країни, в якій мешкає народ-переможець. Народ, який подолав апартеїд, збудував державу рівних можливостей для представників усіх етнічних груп та соціальних прошарків населення. І найважливішим, фундаментальним підгрунтям у цьому процесі втілення мрій і сподівань багатьох поколінь стала Конституція ПАР”, - зазначив Посол Південної Африки. Президент Мандела ініціював скликання “круглого столу” за участю лідерів 26 найвпливовіших політичних партій та блоків для обговорення проекту майбутньої Конституції. З часом, до консультацій долучилися представники етнічних груп. 1993-го року проект Основного закону країни в цілому був готовий, а після проведення парламентських виборів у 94-му році вже депутати вищого законодавчого органу Південної Африки обговорювали документ, визначали механізми реалізації його положень. Крім того, за словами словами Деларея ван Тондера, на відміну від України, в обговоренні проекту Конституції ПАР взяла участь громадськість, засоби масової інформації, науковці. Працював спеціальний комітет, який розглядав пропозиції громадян, політиків, політичних партій.
П’ять років тому – 1996-го року – нова Конституція ПАР була ухвалена парламентом країни. Для співгромадян пана ван Тондера, Конституція – це не просто основний закон, а уособлення прагнень і сподівань багатьох поколінь мешканців Південної Африки жити у демократичній, економічно розвиненій державі.
