Рим, 15 травня 2001 - Шалена жадоба влади, гігантське честолюбство, поєднане з дивовижною енергією, і блискуча кар’єра підприємця з трьома власними каналами національного обсягу призвели до того, що ціла країна стала новим підприємством Сільвіо Берлусконі. Він вже напередодні виборів, виступаючи у телепрограмі, де його єдиним опонентом був улесливий ведучий, оформив свої обіцянки як контракт з італійським народом. «Якщо я не виконаю за 5 років те, що тут обіцяю, у наступних виборах моєї кандидатури ви не побачите». І поставив підпис. На справжньому контракті їх мусить бути два. Однак, більшість народу його прийняла і підписала минулої неділі у виборчих дільницях.
Правоцентристська коаліція «Домівка свободи» побила лівоцентристську «Оливу» трохи більше, ніж на мільйон голосів, але примхи виборчої системи ґарантують Берлусконі та його спільникам абсолютну більшість і в Сенаті, і в Палаті депутатів. З настільки великим запасом, що він в разі кризи може обійтися й без зрадливої Північної Ліги, яка загриміла з 10-ти відсотків у минулих виборах 96-го року до жалюгідних 3,9 відсотка, не набравши навіть кворуму, портібного для представництва в парламенті.
Багато «тертих калачів» лівого крила включно з пів-десятком міністрів втратили теплі парламентські місця, як їм і обіцяв Берлусконі. А він посадить туди свою номенклатуру, відібрану ним особисто ще при організації партії. У правому крилі виріс в популярності пост-фашистський національний Альянс, а в лівому -–орієнтоване на центр з’єднання крихітних партій під назвою «Ромашка». На що вже лівого кандидата на прем’єра Франческо Рутеллі називали Полом Ньюманом, але й йому не вдалося подужати гумову посмішку і невпинну балаканину лисого, та завжди підтягнутого і бадьорого Берлусконі.
В керівній же в «Оливі» Демократичній Лівій – цілковите безладдя. Заграючи з правими під час свого правління модернізовані комуністи просто втратили будь-яке ідейне обличчя. Капіталізм на соціалістичний лад їм не дуже вдався. Тому й вийшла з коаліції перезаснована Комуністична, яка з нинішніми п’ятьма відсотками голосів та майже чотирма – славетного ді Пьєтро забезпечили б упевнену перемогу «Оливі». Натомість її лідери про людське око бадьоряться, хизуючись тим, що принаймні пройшли в парламент, та погрожують Берлусконі непримиренною та згуртованою опозицією.
Він же тим часом, ще не вступивши на посаду, вже оголосив порядок денний першого засідання для ще не сформованого уряду, де серед найперших питань є скасування законів, над якими п’ять років билися переможені. Скасовується ухвалена лиш кілька місяців тому реформа шкільництва і податок на спадщину, жорсткішими стануть закони про іміґрацію і контроль поліції над цивільним життям. Однак, це тільки перші поштовхи землетрусу, передбаченого в контракті Берлусконі.
Правоцентристська коаліція «Домівка свободи» побила лівоцентристську «Оливу» трохи більше, ніж на мільйон голосів, але примхи виборчої системи ґарантують Берлусконі та його спільникам абсолютну більшість і в Сенаті, і в Палаті депутатів. З настільки великим запасом, що він в разі кризи може обійтися й без зрадливої Північної Ліги, яка загриміла з 10-ти відсотків у минулих виборах 96-го року до жалюгідних 3,9 відсотка, не набравши навіть кворуму, портібного для представництва в парламенті.
Багато «тертих калачів» лівого крила включно з пів-десятком міністрів втратили теплі парламентські місця, як їм і обіцяв Берлусконі. А він посадить туди свою номенклатуру, відібрану ним особисто ще при організації партії. У правому крилі виріс в популярності пост-фашистський національний Альянс, а в лівому -–орієнтоване на центр з’єднання крихітних партій під назвою «Ромашка». На що вже лівого кандидата на прем’єра Франческо Рутеллі називали Полом Ньюманом, але й йому не вдалося подужати гумову посмішку і невпинну балаканину лисого, та завжди підтягнутого і бадьорого Берлусконі.
В керівній же в «Оливі» Демократичній Лівій – цілковите безладдя. Заграючи з правими під час свого правління модернізовані комуністи просто втратили будь-яке ідейне обличчя. Капіталізм на соціалістичний лад їм не дуже вдався. Тому й вийшла з коаліції перезаснована Комуністична, яка з нинішніми п’ятьма відсотками голосів та майже чотирма – славетного ді Пьєтро забезпечили б упевнену перемогу «Оливі». Натомість її лідери про людське око бадьоряться, хизуючись тим, що принаймні пройшли в парламент, та погрожують Берлусконі непримиренною та згуртованою опозицією.
Він же тим часом, ще не вступивши на посаду, вже оголосив порядок денний першого засідання для ще не сформованого уряду, де серед найперших питань є скасування законів, над якими п’ять років билися переможені. Скасовується ухвалена лиш кілька місяців тому реформа шкільництва і податок на спадщину, жорсткішими стануть закони про іміґрацію і контроль поліції над цивільним життям. Однак, це тільки перші поштовхи землетрусу, передбаченого в контракті Берлусконі.
