Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 04:29

Італійська молодь до 30 років голосувала за 65-річного телемагната Сільвіо Берлусконі


Італійська молодь до 30 років голосувала за 65-річного телемагната Сільвіо Берлусконі

Рим, 17 травня 2001 – Соціологічні опитування мені легко звіряти з навколишньою реальністю. З Фульвіо, молодим власником тютюнової крамнички, я, хочеш-не хочеш – зустрічаюся щодня. Лавку йому купив батько. Щоб синок був дуже ревний до праці, цього не скажеш. Зранку відчиняє з запізненням, нерідко забуває замовити товар, то ж, бува, і не знайдеш терміново потрібної телефонної картки, чи автобусних квитків, чи звичної марки цигарок. Одначе, хлопець добродушний, і покупці до нього звикли. В душу один до одного тут ніхто не лізе, то ж і наше спілкування обмежується вітанням та прощанням , придбанням пачки сигарет за 6 тисяч лір та його подякою. Ще – інколи жартом про шкідливість паління.

Цього ж разу я поцікавився, за кого він голосував. За Берлусконі, звичайно. Чому? Хлопець ухиляється від детальної відповіді. У кожного свої політичні уподобання. Хоча заради старого знайомства додає: особистої симпатії до Берлусконі я не відчуваю, і з неофашистами він злигався даремно, однак, людина ділова, обіцяє податки зменшити, включно з податком на спадщину. Інтерес Фульвіо до цих речей зрозумілий – йому буде що успадкувати. Розмовляю з робітниками, що вже близько року облицьовують будинок, де я винаймаю квартиру. І вони за Берлусконі! Бо він обіцяв різко зменшити безробіття. Хоча працівники на постійній посаді відчувають значно менше ентузіазму до нового хазяїна країни. Бо він – за гнучкість, себто право підприємця звільняти і визначати тривалість винайму робітника.

Однак, тисячам і тисячам молодих безробітних, які гасають на дорожезних мотоциклах між дискотеками і супер-маркетами, і короткочасна праця годиться. Не так заробити копійчину, як заповнити порожній день. Їхні батьки, які десятиріччами виборювали у капіталістів права трудящих лиш для того, щоб побачити синів, котрі голосують за найбільшого капіталіста, називають нинішню молодь звироднілою, пустою, без ідеалів. Однак, дехто з загартованих ліваків і визнає: що зробили ліві для цих дітей периферії? – Нічого. То ж у цій абсолютній пустелі, де навіть юнаки і дівчата традиційно червоної Емілії Романії – це область Італії з центром у Болоньї – не мають постійного місця, де і з ким зібратися, от і тиняються зграями по автострадах. Той, хто вміє запропонувати солодку мрію, легко завойовує ті серця.

Звідки їм узяти спротив системі, яким ми жили? Сьогоднішня молодь така, і саме до цієї більшості праві зуміли знайти підхід. Релігія грошей і успіху – за будь-яку ціну. Юнаки запитують, як у казці, – хто є найбагатшим у королівстві? Берлусконі! От за нього й голосуймо. Цю розмову з ветераном лівиці подає в газеті «Ля републіка» журналіст Паоло Руміс, що поговорив з десятками таких, як мій Фульвіо, «берлусконес», як їх тут називають. Розмовляють вони охоче, а нерідко красномовніше за журналістів.

Пізно ви бідкаєтесь, ліві, посміхається один з юнців. Берлусконі виграв вибори вже пів-року тому програмою «Старший брат». Один з двох італійців був «приклеєний» до телевізора впродовж чотирьох місяців, та й журналісти тільки про це й говорили. Правда, багато хто з них говорив із презирством про запертих від світу молодих під цілодобовим наглядом схованих телекамер, а молоді на свободі мріяли тим часом самі потрапити під той нагляд, після котрого всі учасники стали хоч ненадовго, але ідолами свого покоління. Похмура антиутопія Орвелла, від котрої походить назва програми, породила рожеві сни. «Великий брат» став батьком невибагливих синів.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG