Прага, 17 травня 2001 ― Сполучені Штати є однією з небагатьох демократичних країн, де досі застосовується смертна кара. У самій Америці дискусія навколо цієї проблеми особливо розгорілася зараз, коли в країні готуються до першої за останні 40 років страти людини, яку засуджено Федеральним Судом. Американці найбільше обговорюють справедливість застосування такого методу покарання, гуманітарний аспект цієї проблеми, а також міжнародний тиск на Сполучені Штати з метою заборонити смерту кару на державному рівні, адже в деяких американських штатах заборонено страчувати людей.
Увага американської громадськості зараз прикута до наближення дня страти Тімоті МакВейґа, якого засуджено за найжорстокіший терористичний акт в американській історії. Його вину доведено і він не кається у тому, що підірвав федеральну будову, внаслідок чого загинуло 168 осіб. Опоненти смертної кари розуміють, що такого рівня злочин не може виклакати симпатій до МакВейґа і тому вони стурбовані, що його справа відвертає увагу громадськості від, як вони вважають, великої прогалини в американській системі покарання.
Але є ще один аспект, що привертає увагу американців до цієї справи. За останні двадцять років в Америці сталися сотні екзекуцій, але страта МакВейґа буде першою смертною карою від 1963 року на федеральному, тобто державному рівні. Саме за це Сполученим Штатам дістається від Європейського Союзу. Найбільше європейських правозахисників турбує те, що сама процедура страти буде показана родичам вбитих і тим, хто вижив після скоєного МакВейґом теракту. Європейська Конвенція з прав людини забороняє страту людей; тому країни, що прагнуть членства в Раді Європи та Європейському Союзі повинні скасувати це покарання.
Експерт з питань смертної кари правозахисної організації Міжнародна Амністія Роб Фрір (Rob Freer) в інтерв’ю Радіо Свобода сказав, що продовження Сполученими Штатами практики екзекуцій викликає подив у країн, що розвиваються і підриває авторитет Америки, як поборника людських прав.
“Сполучені Штати проголошують себе найбільшими захисниками прав людини у світі, тому їм не личить мати таку репутацію і одночасно робити те, що у більшості державах світу вважається жорстоким, нелюдським, принижувальним, невідповідальним, неефективним засобом і взагалі порушенням людських прав.”
Опитування громадської думки свідчать, що дві третини американців схвалюють такий спосіб покарання злочинців. Від початку застосування найвищої міри покарання у 1976 році в американських штатах було страчено понад 700 осіб, включно з вісімдесятьма п’ятьма (85) випадками минулого року і тридцятьма (30) цього року.
Адвокат Ґреґ Вірчак (Greg Wiercioch), який вимагав пом’якшення вироку вбивцеві, засудженому до страти через смертельний укол, в інтерв’ю Радіо Свобода сказав, що ставлення громадськості до справедливості позбавлення життя найнебезпечніших злочинців дещо змінилося останніми роками, але практика навряд чи зазнає змін. “Судові справи, які найбільше привертають увагу суспільства, роблять дедалі складнішим застосування смертного вироку, але я гадаю, ця практика глибоко вкорінена в політику Сполучених Штатів”.
У справах, що потрапляють до Федерального Суду долю засудженого вирішує президент країни, а не губернатор штату. У випадку з МакВейґом навіть Папа Римський надіслав особисте прохання президентові Бушу зберегти життя терористові. Але, на громадському рівні в самій Америці дуже мало хто виступає проти застосування смертної кари у випадках, коли доля злочинців вирішується президентом. Навіть на останніх президентських виборах лідери обидвох партій висловилися за найвищу міру покарання – і демократ Ґор, і республіканець Буш, який як колишній Техаський губернатор власноруч санкціонував понад 150 страт.
Увага американської громадськості зараз прикута до наближення дня страти Тімоті МакВейґа, якого засуджено за найжорстокіший терористичний акт в американській історії. Його вину доведено і він не кається у тому, що підірвав федеральну будову, внаслідок чого загинуло 168 осіб. Опоненти смертної кари розуміють, що такого рівня злочин не може виклакати симпатій до МакВейґа і тому вони стурбовані, що його справа відвертає увагу громадськості від, як вони вважають, великої прогалини в американській системі покарання.
Але є ще один аспект, що привертає увагу американців до цієї справи. За останні двадцять років в Америці сталися сотні екзекуцій, але страта МакВейґа буде першою смертною карою від 1963 року на федеральному, тобто державному рівні. Саме за це Сполученим Штатам дістається від Європейського Союзу. Найбільше європейських правозахисників турбує те, що сама процедура страти буде показана родичам вбитих і тим, хто вижив після скоєного МакВейґом теракту. Європейська Конвенція з прав людини забороняє страту людей; тому країни, що прагнуть членства в Раді Європи та Європейському Союзі повинні скасувати це покарання.
Експерт з питань смертної кари правозахисної організації Міжнародна Амністія Роб Фрір (Rob Freer) в інтерв’ю Радіо Свобода сказав, що продовження Сполученими Штатами практики екзекуцій викликає подив у країн, що розвиваються і підриває авторитет Америки, як поборника людських прав.
“Сполучені Штати проголошують себе найбільшими захисниками прав людини у світі, тому їм не личить мати таку репутацію і одночасно робити те, що у більшості державах світу вважається жорстоким, нелюдським, принижувальним, невідповідальним, неефективним засобом і взагалі порушенням людських прав.”
Опитування громадської думки свідчать, що дві третини американців схвалюють такий спосіб покарання злочинців. Від початку застосування найвищої міри покарання у 1976 році в американських штатах було страчено понад 700 осіб, включно з вісімдесятьма п’ятьма (85) випадками минулого року і тридцятьма (30) цього року.
Адвокат Ґреґ Вірчак (Greg Wiercioch), який вимагав пом’якшення вироку вбивцеві, засудженому до страти через смертельний укол, в інтерв’ю Радіо Свобода сказав, що ставлення громадськості до справедливості позбавлення життя найнебезпечніших злочинців дещо змінилося останніми роками, але практика навряд чи зазнає змін. “Судові справи, які найбільше привертають увагу суспільства, роблять дедалі складнішим застосування смертного вироку, але я гадаю, ця практика глибоко вкорінена в політику Сполучених Штатів”.
У справах, що потрапляють до Федерального Суду долю засудженого вирішує президент країни, а не губернатор штату. У випадку з МакВейґом навіть Папа Римський надіслав особисте прохання президентові Бушу зберегти життя терористові. Але, на громадському рівні в самій Америці дуже мало хто виступає проти застосування смертної кари у випадках, коли доля злочинців вирішується президентом. Навіть на останніх президентських виборах лідери обидвох партій висловилися за найвищу міру покарання – і демократ Ґор, і республіканець Буш, який як колишній Техаський губернатор власноруч санкціонував понад 150 страт.
