Прага, 28 травня 2001 ― Він був найулюбелнішим композитором Адольфа Гітлера; злісний анти-семіт, чиї памфлети про необхідність винищення євреїв надихали нацистів на злочини – Ріхард Ваґнер – одна із найвидтніших постатей класичної музики, чий вплив відчувається і досі через понад 100 років після його смерті. Чи готовий Ізраїль до Ваґнера?
“Окрім Ріхарда Ваґнера, в мене не було попередників” – писав Адольф Гітлер. Ще за півстоліття до того, як до влади прийшов фюрер, Ваґнер прилюдно закликав до винищення євреїв. Він взагалі був злісним расистом, а точніше виступав за верховенства чистої арійської раси. Звісно, такі погляди не оминула увагою нацистська ідеологія; вони спонукали Гітлера виголосити: хто хоче ознайомитися із націонал-соціалістичною Німеччиною, спершу нехай послухає Ваґнера.
Ваґнер був настільки пов’язний із фюрером, що його музика була заборонена в Ізраїлі упродовж 50 років. Але сьогодні виглядає, що табу буде знято. Прихильники композитора сподіваються, що ізраїльтяни зможуть почути його твори на липневому музичному фестивалі в Єрусалимі. Така новина справила справжній політичний і культуриний фурор на ізраїльську громадськість. Із музикою Ваґнера в багатьох євреїв пов’язані спогади про винищення нацистами 6-ти мільйонів представників цієї нації. Для деяких спогади ще символічніші – під його музику в’язні концтаборів прямували до газових камер.
Погляди Ваґнера відзеркалюють популярні у 19 столітті анти-семітські течії, під впливом яких творили й Бетховен, Штраус, Шопен, але їхня музика не була заборонена в Ізраїлі. Парадокс у тому, що найзапеклішим опонентом становлення прав Ваґнера в Ізраїлі виступає його нащадок – Ґотфрайд Ваґнер, який ваажає, що цього не слід робити допоки живі жертви Голокосту. Він стверджує, що його пращур – геній музики – був центральною фігурою життя Гітлера, його культурним і політичним взірцем.
Отже питання у тому, чи готовий Ізраїль до сприйняття Ваґнера? Попри велич генія, його світове визнання, пам’ять про минуле не дозволяє багатостраждальному єврейському народові відокремити музику від ідеології.
“Окрім Ріхарда Ваґнера, в мене не було попередників” – писав Адольф Гітлер. Ще за півстоліття до того, як до влади прийшов фюрер, Ваґнер прилюдно закликав до винищення євреїв. Він взагалі був злісним расистом, а точніше виступав за верховенства чистої арійської раси. Звісно, такі погляди не оминула увагою нацистська ідеологія; вони спонукали Гітлера виголосити: хто хоче ознайомитися із націонал-соціалістичною Німеччиною, спершу нехай послухає Ваґнера.
Ваґнер був настільки пов’язний із фюрером, що його музика була заборонена в Ізраїлі упродовж 50 років. Але сьогодні виглядає, що табу буде знято. Прихильники композитора сподіваються, що ізраїльтяни зможуть почути його твори на липневому музичному фестивалі в Єрусалимі. Така новина справила справжній політичний і культуриний фурор на ізраїльську громадськість. Із музикою Ваґнера в багатьох євреїв пов’язані спогади про винищення нацистами 6-ти мільйонів представників цієї нації. Для деяких спогади ще символічніші – під його музику в’язні концтаборів прямували до газових камер.
Погляди Ваґнера відзеркалюють популярні у 19 столітті анти-семітські течії, під впливом яких творили й Бетховен, Штраус, Шопен, але їхня музика не була заборонена в Ізраїлі. Парадокс у тому, що найзапеклішим опонентом становлення прав Ваґнера в Ізраїлі виступає його нащадок – Ґотфрайд Ваґнер, який ваажає, що цього не слід робити допоки живі жертви Голокосту. Він стверджує, що його пращур – геній музики – був центральною фігурою життя Гітлера, його культурним і політичним взірцем.
Отже питання у тому, чи готовий Ізраїль до сприйняття Ваґнера? Попри велич генія, його світове визнання, пам’ять про минуле не дозволяє багатостраждальному єврейському народові відокремити музику від ідеології.
