Доступність посилання

ТОП новини

Наче гарне слово – стабільність. Проте, що воно означає стосовно українського сьогодення?


Наче гарне слово – стабільність. Проте, що воно означає стосовно українського сьогодення?

Київ, 31 травня 2001 - Деякі гучні політичні гасла виглядають дуже демократичними і дуже державницькими. Але справа не у словах, а у тій реальності і тих діях, які стоять за цими словами. Одним із таких квазідемократичних гасел у сучасній Україні є “стабільність”.

Наче гарне слово. Проте, що воно означає стосовно українського сьогодення?

Стабільність, і ще раз стабільність, - таким був лейтмотив деяких знакових подій у політичному житті України останнього тижня. Під цим гаслом де-факто пройшов черговий з‘їзд Народного Руху. Це гасло було на емблемі політично заанґажованих концертів зірок української естради у Києві.

Зрештою, саме під оглядом стабільності деякі поважні політики оцінили призначення Віктора Черномирдіна послом Російської Федерації в Україні.

Наче гарне слово – “стабільність”. Проте що воно означає стосовно українського сьогодення? Україна, за оцінками міжнародних експертних центрів, потрапила до числа держав із високим рівнем корупції, утисненими мас-медіа, істотним інвестиційним ризиком і високорозвиненою тіньовою економікою. А ще Україна замістила Екваторіальну Ґвінею у списку найбідніших країн світу. І навіть суспільною “злагодою”, про яку стільки говорили у минулі роки офіційні речники, після “касетного скандалу”, вбивства Ґонґадзе і відставки Ющенка, похвалитися не можна. А на додачу, за даними соціологів, помітно зросли й ксенофобські настрої у суспільстві. Чому ж естрадні співаки закликають не порушувати саме такої стабільності? Навіщо Народному Рухові відкидати зміни у керівництві партії на користь черговому розколові?

Нарешті, чим викликане небажання частини політиків реально оцінити сенс призначення Черномирдіна до Києва? Як видається, тут діє спільний чинник. Попри неприйнятність “стабільності на дні кризи” для більшості українських громадян (що недвозначно засвідчують соціологи), певна частина суспільства, найшвидше, до 10% населення, не тільки призвичаїлося до ситуації, але й здобуває з неї певну вигоду. Ба більше: за нормальних, справді демократичних і справді ринкових обставин, чимало політиків, підприємців, журналістів, акторів, чиновників і рекетирів просто втратять свої статки і своє місце у суспільстві.

Іншими словами, ці люди є навряд чи конкуретноздатними за іншої ситуації. Тому вони й прагнуть зберегти таку-сяку стабільність, якою вже вона не є: з повною енергетичною залежністю від Росії, з неоподатковуваними “гонорарами” за послуги у конвертику, з проповзанням на виборах до парламенту за сприяння т.зв. “адміністративного ресурсу”, з провінційністю і марґінальністю.

Та чи є така Україна насправді стабільною?

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG