Прага, 31 травня 2001 - Зупинити чи хоча б зменшити масштаби руйнації національної культури мав би новий Закон про збереження мистецьких цінностей.
В усій історії незалежної Чеської Республіки найдраматичнішим під оглядом культурних втрат був 1993-ій рік - рік розпаду федеративної Чехословаччини. Тоді органами поліції було зафіксовано 1068 крадіжок мистецьких предметів, причому понад 800 з них сталося зі зломом. Іншими словами, мова про пограбування культових споруд, переважно католицьких костьолів і каплиць. Хоча не без уваги злодіїв залишались цвинтарі, єврейські синагоги, замки і паркові ансамблі. За оцінкою фахівців, тоді країна втратила, переважно без шансу повернення, творів мистецтва на 3 мільйони 400 тисяч американських доларів. Сума значна, хоча, звичайно, справа не тільки в цьому. Якими коштами можна сплатити втрачену національну пам"ять, що замінить матеріалізовану віру чи красу творчого генія народу? Зрозуміло, лише закликами справі не допомогти.
У Чеській Республіці, яка може пишатись унікальними пам"ятками архітектури, багатством і розмаїттям музейних збірок, врешті, за справу взялися по-державному, опрацювавши концепцію охорони і збереження національної спадщини. Першим на чергу кілька років тому прийшов облік усіх культурних пам"яток. І хоча не обійшлось без проблем, передусім у площині діалогу між церквою і державою, ця робота на загал, закінчена. По-друге, налагоджувалась співпраця за ланцюгом - власник - покупець - митниця. Іншими словами, були створені державні органи, які перебрали на себе відповідальність за визначення, ЩО Є пам"яткою національної культури, і чому вона не підлягає вивозу за кордон. І врешті третє і на мій погляд, найголовніше: гласність, широке оприлюднення в масмедіях, у фахових виданнях інформації про пересування мистецьких предметів, у тому числі, їхній точний опис. Майже щотижня в празькій пресі публікуються фотографії творів, які були викрадені. Ризик вивозу таких предметів за кордон таким чином значно зріс. Підвищилась і міра покарання такого вчинку.
Так було досі. До чинних нині законів незабаром додадуться нові, більш жорсткі зміни. Одна з найважливіших - це точний перелік предметів, які взагалі вивозу не підлягатимуть. Перелік - це також й імена окремих чеських художників, чия творчість поставлена на рівень національного скарбу. Це і перелік культових предметів, що значною мірою допоможе роботі митної служби. Другою новинкою є положення про те, що дозвіл на вивіз твору мистецтва від відповідної установи мав би отримувати не покупець, а власник предмету. Чехи вірять, що таким чином зросте контроль за джерелом надходження пам"ятки й її дорога за кордон буде більш прозорою.
Зміни до законодавства, яке опрацьовує нині чеське Міністерство культури, обговорюються. Не з усіма його положеннями погоджуються фахівці, котрі хотіли б бачити цей Закон не гіршим, ніж, скажімо, в сусідній Німеччині. Зокрема, їхня головна вимога - навчитись так охороняти музейні збірки, антикварні крамниці, архітектурні пам"ятки, щоб вони не були легкою здобиччю для злодіїв. Зараз однак важливіше інше: опрацювання нового законодавства у справі зберігання пам"яток національної культури свідчить по-справді державну зацікавленість чехів до справи. Чеський уряд прагне гарантувати своєму народові, що його духовна спадщина буде під надійною охороною. Щоб більше ніколи не повторювались злочинні напади на музеї, як це, на жаль, трапляється в Україні. Одна з з останніх значних історичних і мистецьких втрат - нещодавне викрадення фресок БРУНО ШУЛЬЦА з Дрогобича Львівської області.
В усій історії незалежної Чеської Республіки найдраматичнішим під оглядом культурних втрат був 1993-ій рік - рік розпаду федеративної Чехословаччини. Тоді органами поліції було зафіксовано 1068 крадіжок мистецьких предметів, причому понад 800 з них сталося зі зломом. Іншими словами, мова про пограбування культових споруд, переважно католицьких костьолів і каплиць. Хоча не без уваги злодіїв залишались цвинтарі, єврейські синагоги, замки і паркові ансамблі. За оцінкою фахівців, тоді країна втратила, переважно без шансу повернення, творів мистецтва на 3 мільйони 400 тисяч американських доларів. Сума значна, хоча, звичайно, справа не тільки в цьому. Якими коштами можна сплатити втрачену національну пам"ять, що замінить матеріалізовану віру чи красу творчого генія народу? Зрозуміло, лише закликами справі не допомогти.
У Чеській Республіці, яка може пишатись унікальними пам"ятками архітектури, багатством і розмаїттям музейних збірок, врешті, за справу взялися по-державному, опрацювавши концепцію охорони і збереження національної спадщини. Першим на чергу кілька років тому прийшов облік усіх культурних пам"яток. І хоча не обійшлось без проблем, передусім у площині діалогу між церквою і державою, ця робота на загал, закінчена. По-друге, налагоджувалась співпраця за ланцюгом - власник - покупець - митниця. Іншими словами, були створені державні органи, які перебрали на себе відповідальність за визначення, ЩО Є пам"яткою національної культури, і чому вона не підлягає вивозу за кордон. І врешті третє і на мій погляд, найголовніше: гласність, широке оприлюднення в масмедіях, у фахових виданнях інформації про пересування мистецьких предметів, у тому числі, їхній точний опис. Майже щотижня в празькій пресі публікуються фотографії творів, які були викрадені. Ризик вивозу таких предметів за кордон таким чином значно зріс. Підвищилась і міра покарання такого вчинку.
Так було досі. До чинних нині законів незабаром додадуться нові, більш жорсткі зміни. Одна з найважливіших - це точний перелік предметів, які взагалі вивозу не підлягатимуть. Перелік - це також й імена окремих чеських художників, чия творчість поставлена на рівень національного скарбу. Це і перелік культових предметів, що значною мірою допоможе роботі митної служби. Другою новинкою є положення про те, що дозвіл на вивіз твору мистецтва від відповідної установи мав би отримувати не покупець, а власник предмету. Чехи вірять, що таким чином зросте контроль за джерелом надходження пам"ятки й її дорога за кордон буде більш прозорою.
Зміни до законодавства, яке опрацьовує нині чеське Міністерство культури, обговорюються. Не з усіма його положеннями погоджуються фахівці, котрі хотіли б бачити цей Закон не гіршим, ніж, скажімо, в сусідній Німеччині. Зокрема, їхня головна вимога - навчитись так охороняти музейні збірки, антикварні крамниці, архітектурні пам"ятки, щоб вони не були легкою здобиччю для злодіїв. Зараз однак важливіше інше: опрацювання нового законодавства у справі зберігання пам"яток національної культури свідчить по-справді державну зацікавленість чехів до справи. Чеський уряд прагне гарантувати своєму народові, що його духовна спадщина буде під надійною охороною. Щоб більше ніколи не повторювались злочинні напади на музеї, як це, на жаль, трапляється в Україні. Одна з з останніх значних історичних і мистецьких втрат - нещодавне викрадення фресок БРУНО ШУЛЬЦА з Дрогобича Львівської області.
