Прага, 4 червня 2001 — Після двох важливих зустрічей Північноатлантичного союзу минулого тижня оглядачі мають більше запитань про майбутнє альянсу, ніж відповідей на них. Кандидати на вступ до НАТО не отримали навіть натяку на те, хто з них має шанс вступити до союзу найближчим часом і коли той час настане. Ба більше — дехто замислюється, чи настане той час узагалі. А можливість швидкого вступу до НАТО держав Балтії, що так домагаються цього, майже що виключена — такого висновку доходять спостерігачі, що зазирають на політичну кухню в Вашинґтоні, одну з вирішальних в альянсі.
Зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО і ЄС у Будапешті бракувало світлих перспектив, зазначила принаймні частина преси.
Та якщо повідомлення про суперечності з приводу американських планів нової протиракетної оборони в альянсі поспішили заперечити, то з іншої важливої теми — майбутнього розширення Північноатлантичного союзу на схід — сумний настрій преси не розвіяв ніхто.
Джерела в кулуарах будапештської конференції, що їх цитували газети, дали знати, що більшість «старих» членів НАТО уникали розмов про розширення, незважаючи на невпинні ображені заклики претендентів на вступ «покласти край непевності».
Ці претензії країни-кандидати змогли самі висловити в Вільнюсі, де й вони взяли участь у засіданні Парламентської Асамблеї НАТО.
Генеральний секретар альянсу Джордж Робертсон відповів на гучній переможній ноті: «Прихильність НАТО процесові розширення й далі так само тверда, як завжди».
Він ще й натякнув, що попри спротив Росії, який вона не оминає жодної можливості висловити, і держави Балтії не буде виключено з розгляду як потенційних майбутніх членів: «Коли якась європейська демократична країна здатна і прагне зробити правдивий внесок у євроатлантичну безпеку, то альянс розгляне її прохання про членство. І дозвольте заявити цілком чітко й відверто: це стосується кожної демократичної країни в Європі, а не лише деяких».
Але навіть такий багатий на обіцянки на цій зустрічі Робертсон далі згадав майбутнє розширення НАТО в дуже умовному способі: він укотре запевнив, що цей процес не становить загрози національній безпеці чи національним інтересам Росії, бо ж це розширення (далі дослівно) «може насправді зміцнити стабільність і безпеку в Середній Європі, якби воно мало відбутися…»
Таке формулювання наводить деяких аналітиків на думку, що шлях попереду не такий рівний, як виглядає з промови Джорджа Робертсона. Так уважає й лондонська консультантка з оборонних питань і фахівець у справах балтійського реґіону Алеґзандра Ашборн:
«Робертсон, відколи він став Генеральним секретарем, дуже прихильний процесові розширення — але я бачу це лише в його словах, а не в конкретних діях. Те, що він каже сьогодні, — це здебільшого те саме, що він казав минулого року, а саме що розширення НАТО добра штука й саме це є наша мета. Але, – зауважує Алеґзандра Ашборн, – (Робертсон) буде дуже обережним, щоби не засмутити росіян».
Серед коментаторів побутує думка, що принаймні до найближчого кола розширення НАТО (що його, як очікують, може бути проголошено наступного року на зустрічі в Празі) країни Балтії не потраплять.
Із цим загалом згоден американський кон∂ресмен Алсі Гейстин∂з, один із упливових формувальників зовнішньої політики США: він розуміє, чому Росія відчуває загрозу від вступу цих держав до НАТО.
«Коли йдеться про Балтію, – каже Гейстинґз, – гадаю, Росія бачить цей ре∂іон як частину своєї сфери впливу, і це потребує розуміння з боку всіх дотичних сторін». На його погляд, долучити країни билтійського реґіону до НАТО буде нелегко.
А Сполучені Штати чи Північноатлантичний союз, уважає він, не мають диктувати Росії умови її безпеки: «Росія визначально важлива для порозуміння на Європейському континенті, і тому ставитися до неї як до лихої сили чи далі дотримуватися того мислення, що ми маємо сказати останнє слово з того боку Атлантики, на мою думку, є велика помилка».
Конґресмен також уважає, що для того, аби усунути загрози, і саму Росію варто би прийняти до НАТО.
В інтерв’ю для Радіо Свобода Алсі Гейстинґз наголосив, що це його особисті думки, які не обов’язково збігаються з позицією всього Кон∂ресу чи то Президента США. Але думки далеко не останньої людини в творенні американської зовнішньої політики доволі промовисті.
Зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО і ЄС у Будапешті бракувало світлих перспектив, зазначила принаймні частина преси.
Та якщо повідомлення про суперечності з приводу американських планів нової протиракетної оборони в альянсі поспішили заперечити, то з іншої важливої теми — майбутнього розширення Північноатлантичного союзу на схід — сумний настрій преси не розвіяв ніхто.
Джерела в кулуарах будапештської конференції, що їх цитували газети, дали знати, що більшість «старих» членів НАТО уникали розмов про розширення, незважаючи на невпинні ображені заклики претендентів на вступ «покласти край непевності».
Ці претензії країни-кандидати змогли самі висловити в Вільнюсі, де й вони взяли участь у засіданні Парламентської Асамблеї НАТО.
Генеральний секретар альянсу Джордж Робертсон відповів на гучній переможній ноті: «Прихильність НАТО процесові розширення й далі так само тверда, як завжди».
Він ще й натякнув, що попри спротив Росії, який вона не оминає жодної можливості висловити, і держави Балтії не буде виключено з розгляду як потенційних майбутніх членів: «Коли якась європейська демократична країна здатна і прагне зробити правдивий внесок у євроатлантичну безпеку, то альянс розгляне її прохання про членство. І дозвольте заявити цілком чітко й відверто: це стосується кожної демократичної країни в Європі, а не лише деяких».
Але навіть такий багатий на обіцянки на цій зустрічі Робертсон далі згадав майбутнє розширення НАТО в дуже умовному способі: він укотре запевнив, що цей процес не становить загрози національній безпеці чи національним інтересам Росії, бо ж це розширення (далі дослівно) «може насправді зміцнити стабільність і безпеку в Середній Європі, якби воно мало відбутися…»
Таке формулювання наводить деяких аналітиків на думку, що шлях попереду не такий рівний, як виглядає з промови Джорджа Робертсона. Так уважає й лондонська консультантка з оборонних питань і фахівець у справах балтійського реґіону Алеґзандра Ашборн:
«Робертсон, відколи він став Генеральним секретарем, дуже прихильний процесові розширення — але я бачу це лише в його словах, а не в конкретних діях. Те, що він каже сьогодні, — це здебільшого те саме, що він казав минулого року, а саме що розширення НАТО добра штука й саме це є наша мета. Але, – зауважує Алеґзандра Ашборн, – (Робертсон) буде дуже обережним, щоби не засмутити росіян».
Серед коментаторів побутує думка, що принаймні до найближчого кола розширення НАТО (що його, як очікують, може бути проголошено наступного року на зустрічі в Празі) країни Балтії не потраплять.
Із цим загалом згоден американський кон∂ресмен Алсі Гейстин∂з, один із упливових формувальників зовнішньої політики США: він розуміє, чому Росія відчуває загрозу від вступу цих держав до НАТО.
«Коли йдеться про Балтію, – каже Гейстинґз, – гадаю, Росія бачить цей ре∂іон як частину своєї сфери впливу, і це потребує розуміння з боку всіх дотичних сторін». На його погляд, долучити країни билтійського реґіону до НАТО буде нелегко.
А Сполучені Штати чи Північноатлантичний союз, уважає він, не мають диктувати Росії умови її безпеки: «Росія визначально важлива для порозуміння на Європейському континенті, і тому ставитися до неї як до лихої сили чи далі дотримуватися того мислення, що ми маємо сказати останнє слово з того боку Атлантики, на мою думку, є велика помилка».
Конґресмен також уважає, що для того, аби усунути загрози, і саму Росію варто би прийняти до НАТО.
В інтерв’ю для Радіо Свобода Алсі Гейстинґз наголосив, що це його особисті думки, які не обов’язково збігаються з позицією всього Кон∂ресу чи то Президента США. Але думки далеко не останньої людини в творенні американської зовнішньої політики доволі промовисті.
