Лондон, 6 червня 2001 – Верхня палата британського парламенту часто розглядається як вторинна і не важлива інституція, своєрідний традиційний пережиток. Одначе, усі закони, які ухвалює нижня Палата громад, проходять через Палату лордів, і лорди мають важелі, аби затримати проходження вкрай суперечливих документів. Лейбористська більшість Палати громад упродовж 4-річного скликання нинішнього парламенту кілька разів стикалася із законодавчою протидією Палати лордів, що з них більшість становлять лорди-консерватори.
Останніми днями прем’єр Тоні Блер використав своє право призначити лордами понад 20 депутатів Палати громад, які йдуть у відставку. Лордами стають 15 лейбористів і по 5 представників Консервативної і Ліберально-демократичної партії. Таким чином, представництво лейбористів у Верхній палаті буде поліпшено. Посилення лейбористської присутності у Палаті лордів є важливим для проводу партії ще й тому, що саме вона відповідає за реформу цієї палати. Під проводом Блера звідси усунено лордів, які отримали мандати за правом спадку. Лейбористи хочуть паритету-сторі у Верхній палаті, де тепер консерватори мають 229 місць, ліберали – 66, а кількість лейбористів нині перевищила 200. Згідно з поінформованими джерелами, ще один список лордів готується на кінець літа.
Серед нових лордів – колишні міністри Консервативної партії, зокрема, Майкл Гефлтайн, який свого часу був найбільшим внутрішньопартійним опозиціонером до прем’єра Марґарет Тетчер, а нині виступає проти антиєвропейської політики своєї партії. Лордом стає й колишній харизматичний лідер ліберально-демократичної партії Баді Ашделн. Ліберальні демократи висловили задоволення з того, що серед нових лордів п’ятеро членів їхньої партії. Торі ж, навпаки, роздратовані, що їм дано стільки ж місць, скільки лібералам, що мають значно меншу вагу на політичній сцені.
Останніми днями прем’єр Тоні Блер використав своє право призначити лордами понад 20 депутатів Палати громад, які йдуть у відставку. Лордами стають 15 лейбористів і по 5 представників Консервативної і Ліберально-демократичної партії. Таким чином, представництво лейбористів у Верхній палаті буде поліпшено. Посилення лейбористської присутності у Палаті лордів є важливим для проводу партії ще й тому, що саме вона відповідає за реформу цієї палати. Під проводом Блера звідси усунено лордів, які отримали мандати за правом спадку. Лейбористи хочуть паритету-сторі у Верхній палаті, де тепер консерватори мають 229 місць, ліберали – 66, а кількість лейбористів нині перевищила 200. Згідно з поінформованими джерелами, ще один список лордів готується на кінець літа.
Серед нових лордів – колишні міністри Консервативної партії, зокрема, Майкл Гефлтайн, який свого часу був найбільшим внутрішньопартійним опозиціонером до прем’єра Марґарет Тетчер, а нині виступає проти антиєвропейської політики своєї партії. Лордом стає й колишній харизматичний лідер ліберально-демократичної партії Баді Ашделн. Ліберальні демократи висловили задоволення з того, що серед нових лордів п’ятеро членів їхньої партії. Торі ж, навпаки, роздратовані, що їм дано стільки ж місць, скільки лібералам, що мають значно меншу вагу на політичній сцені.
