Доступність посилання

ТОП новини

Роковини перших депортацій у Балтії


Роковини перших депортацій у Балтії

Прага, 13 червня 2001 — Цього тижня в країнах Балтії відзначають сумні роковини — 60-річчя початку масових депортацій за сталінського режиму.

14 червня 1941 року — якраз коли увагу світу було привернуто до Парижа, що ось-ось мав упасти перед військами нацистської Німеччини — в радянській Прибалтиці почалися перші масові депортації. За наказом Сталіна десятки тисяч мешканців Естонії, Латвії й Литви, напередодні «добровільно» приєднаних до Радянського Союзу, вивозилися на північ Росії й до Сибіру — в першу чергу провідні політики, вчені й інтелігенція.

Багато з депортованих загинули на чужині — а їхнє місце на Батьківщині займали місцеві комуністи й переселенці, що стали свідомими чи мимовільними опорами радянського режиму.

Ця й подальші депортації — довоєнні, а потім повоєнні — визначили остаточно й донині ставлення більшості литовців, латишів і естонців до Москви: довіряти їй не можна. І зараз, після виходу з-під радянської окупації, вони домагаються від Заходу ґарантій безпеки, аби відвернути нову можливу загрозу.

У Литві цими днями не вщухає потік відвідувачів до музею, що його створено в приміщенні колишнього КДБ у Вільнюсі. Тисячі людей, починаючи зі школярів, згадують свою раніше «заборонену історію», проходячи через сірі вологі камери, холодні карцери й заляпані кров’ю кімнати тортур.

В Естонії Президент країни Леннарт Мері, що сам 12-річним потрапив під депортацію 1941 року, протягом останнього місяця відвідував тих, хто вижив і повернувся. У четвер опівдні на церквах по всій Естонії вдарять у дзвони в пам’ять депортованих, а в Таллінні відкриють виставку про перші роки радянської окупації.

А в Латвії напереддень роковин у Ризі, на військовому кладовищі, урочисто поховали останки невідомого воїна, перевезені з-під російського Норільска — їх, депортованих у серпні 1941-го, загинуло там понад тисячу.

Сумній даті присвячено й міжнародну конференцію в Ризі, що визначає депортації з країн Балтії як злочини проти людства. Президент Латвії Вайра Віке-Фрейбер∂а вважає їх за геноцид.

І в усіх трьох балтійських країнах діють національні й міжнародні комісії, що мають на меті дослідити події тих часів і відкрити те, що радянська влада так довго намагалася приховати.

Росія проголосила себе правонаступником Радянського Союзу — але відповідальністіь за події в Балтії на себе брати відмовляється. Прилучення балтійських країн до СРСР у Москві за окупацію чи й просто за акт насильства не визнають — перемагає старий радянський офіційний погляд про його «добровільність» і «законність». Чимало російських коментаторів до того ж виправдовують сталінські репресії — тоді, мовляв, вони були необхідні задля «зміцнення соціялістичної революції».

Усі ці твердження дуже суперечливі. Але найбільші наслідки тягне за собою перше з них: якщо країни Балтії були «законною» частиною Радянського Союзу, то й союз НАТО не має тепер права приймати їх до свого складу, заявляє Москва.

Тим часом саме на тлі таких заяв і в 60-і роковини першої депортації держави Балтії нарощують свої зусилля, щоб потрапити до Північноатлантичного Союзу — і цей збіг, зазначають оглядачі, надає їм значно більшої політичної ваги.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG