Прага, 14 червня 2001 ― Польща, яка успішно подолала шлях від комуністичної диктатури до ринкової демократії, повинна поширювати свій досвід на схід, і Захід та Сполучені Штати зокрема, повинні допомогти в цьому полякам. З таким закликом напередодні візиту президента Буша до Варшави звертається американський коментатор зі сторінок ділового часопису Вол Стріт Джорнал.
Протягом десятиліть імперського та комуністичного гноблення Польщі на Заході стояло питання, що ми можемо зробити для того, щоб допомогти розвитку демократії у цій країні. На думку журналістки Анн Аппельбаум, котра спеціалізується на проблемах Східної Європи, вже час поставити питання про те, що сама Польща може зробити для розвитку демократії далі на Схід.
За останні десять років поляки досягли небувалих успіхів у трансформації своєї країни від комуністичної диктатури до ринкової демократії. Але якщо ці успіхи Польщі часто недооцінюють на Заході, то про ступінь політичної та економічної катастрофи у сусідніх Білорусі та Україні, там просто не знають.
На думку американської оглядачки, в Білорусі панує напівфашиський режим, котрий заборонив свободу слова і завдяки утриманню країни в злиднях планової економіки, середній білорус отримує зарплату в 10 разів меншу, ніж середній поляк. В Україні, ситуація якщо і не така катастрофічна, але і там вона далека від стабільності. Не було розкрито гучне вбивство опозиційного журналіста, було звільнено про-західного прем’єра, а російським послом до Києва приїхав газовий маґнат, чиїм завданням, як побоюються українці, має бути повне підпорядкування української промисловості російським інтересам.
Однак і Білорусь і Україна – це держави із міцними культурними зв’язками із Польщею, і ті, хто хочуть допомогти цим країнам, повинні використати їх для передачі досвіду та допомоги. Замість того, щоб посилати західних інвестиційних банкірів з лекціями про економічні реформи, потрібно посилати поляків, які самі нещодавно пройшли цим шляхом. Замість того, щоб запрошувати політиків зі східної Європи до Нью Йорку чи Парижу, краще запросити їх до Варшави, де вони побачать на власні очі роботу демократії та ринку в культурному контексті, близькому до їхнього власного.
Організації з міжнародної допомоги потрібно розміщувати у Варшаві, а не у Вашинґтоні, вважає авторка коментаря, а польський уряд потрібно заохочувати до створення власних подібних організацій. Поляки, можливо, ще не бачать себе в ролі тих, хто сам може надати допомогу іншим, але американці, надавши невелику матеріальну підтримку, можуть переконати їх у цьому.
З польського досвіду можуть скористатися і росіяни, хоч в російській еліті і досі існує упередження щодо поляків. Не виключена можливість того, що протягом наступного десятиліття країни на схід від Польщі стануть ще біднішими, більш авторитарними та ворожими до Заходу, тому заради збереження стабільності в Європі потрібно заохотити поляків стати посланцями демократії там, де їх найбільше потребують.
Протягом десятиліть імперського та комуністичного гноблення Польщі на Заході стояло питання, що ми можемо зробити для того, щоб допомогти розвитку демократії у цій країні. На думку журналістки Анн Аппельбаум, котра спеціалізується на проблемах Східної Європи, вже час поставити питання про те, що сама Польща може зробити для розвитку демократії далі на Схід.
За останні десять років поляки досягли небувалих успіхів у трансформації своєї країни від комуністичної диктатури до ринкової демократії. Але якщо ці успіхи Польщі часто недооцінюють на Заході, то про ступінь політичної та економічної катастрофи у сусідніх Білорусі та Україні, там просто не знають.
На думку американської оглядачки, в Білорусі панує напівфашиський режим, котрий заборонив свободу слова і завдяки утриманню країни в злиднях планової економіки, середній білорус отримує зарплату в 10 разів меншу, ніж середній поляк. В Україні, ситуація якщо і не така катастрофічна, але і там вона далека від стабільності. Не було розкрито гучне вбивство опозиційного журналіста, було звільнено про-західного прем’єра, а російським послом до Києва приїхав газовий маґнат, чиїм завданням, як побоюються українці, має бути повне підпорядкування української промисловості російським інтересам.
Однак і Білорусь і Україна – це держави із міцними культурними зв’язками із Польщею, і ті, хто хочуть допомогти цим країнам, повинні використати їх для передачі досвіду та допомоги. Замість того, щоб посилати західних інвестиційних банкірів з лекціями про економічні реформи, потрібно посилати поляків, які самі нещодавно пройшли цим шляхом. Замість того, щоб запрошувати політиків зі східної Європи до Нью Йорку чи Парижу, краще запросити їх до Варшави, де вони побачать на власні очі роботу демократії та ринку в культурному контексті, близькому до їхнього власного.
Організації з міжнародної допомоги потрібно розміщувати у Варшаві, а не у Вашинґтоні, вважає авторка коментаря, а польський уряд потрібно заохочувати до створення власних подібних організацій. Поляки, можливо, ще не бачать себе в ролі тих, хто сам може надати допомогу іншим, але американці, надавши невелику матеріальну підтримку, можуть переконати їх у цьому.
З польського досвіду можуть скористатися і росіяни, хоч в російській еліті і досі існує упередження щодо поляків. Не виключена можливість того, що протягом наступного десятиліття країни на схід від Польщі стануть ще біднішими, більш авторитарними та ворожими до Заходу, тому заради збереження стабільності в Європі потрібно заохотити поляків стати посланцями демократії там, де їх найбільше потребують.
