Вільнюс, 15 червня 2001 — В середині червня сповнюється 60 років від трагічних подій - масових депортацій, котрі в 1941 році доторкнулися майже кожної родини в Литві, також в Латвії і Естонії.
З цього приводу щотижневий литовський журнал “Veidas” (“Обличчя”) відзначає парадокс: минулого тижня Балтійська Асамблея, до складу якої входять литовські, латвійські і естонські парламентари, не змогла прийняти звернення, яке закликало би Росію визнати шкоду, яку було зроблено за років радянської окупації.
Професор політології Томас Ремейкіс, який мешкає у США і спонсорує литовське періодичне наукове видання “Politologija”, вважає подібні заяви частиною політичної символіки. Не слід сподіватися, що Росія, яка перейняла права Радянського Союзу, погодитьcя виплачувати якісь компенсації чи репарації, цього не буде. Найбільше, чого можна добитися – це отримати визнання, що підчас окупації справді було зроблено шкоду.
Щодо зміни настроїв литовського народу, то оце залежить від політичного контексту. На думку політолога Ремейкіса, найбільші проблеми створює влада, інакше кажучи, вона сама є проблемою. Тому що не здібна до більш ефективного господарювання, створення умов економічного життя.
Американський політолог литовського походження також парадоксальною вважає ситуацію, коли Литва намагається вступити в ЄС, проте Брюссель примушує Литву закрити Ігналінську атомну електростанцію, а після її закриття доведеться більше купувати газу, мазуту чи кам’яного вугілля. А де їх отримати подешевше? Нажаль, донині литовський ринок енергетики був дуже залежним від Росії, і тепер професор Ремейкіс не бачить виходу, як від оцієї залежності визволитися.
На його думку, декотрий прагматизм, толеранція, пошана громадян один до одного дуже обумовлюються обставинами життя. В розвинених країнах, мовляв, значно менше таких пристрастей як у Литві. Вихід один – політики більше мають брати до уваги інтереси суспільства. Біда, що в Литві поки що окремі групи інтересів слабки, не вміють висловлювати власне ставлення. Тому й домінує кілька економічних угруповань, які міцніші, більш підготовлені і вливають на політику. А суспільство чи інші групи інтересів не здатні вплинути на політиків так, щоби вони займалися не лише вузькими інтересами, але й дбали про користь країни, вважає в інтерв’ю часописові “Veidas” американський політолог литовського походження Томас Ремейкіс.
З цього приводу щотижневий литовський журнал “Veidas” (“Обличчя”) відзначає парадокс: минулого тижня Балтійська Асамблея, до складу якої входять литовські, латвійські і естонські парламентари, не змогла прийняти звернення, яке закликало би Росію визнати шкоду, яку було зроблено за років радянської окупації.
Професор політології Томас Ремейкіс, який мешкає у США і спонсорує литовське періодичне наукове видання “Politologija”, вважає подібні заяви частиною політичної символіки. Не слід сподіватися, що Росія, яка перейняла права Радянського Союзу, погодитьcя виплачувати якісь компенсації чи репарації, цього не буде. Найбільше, чого можна добитися – це отримати визнання, що підчас окупації справді було зроблено шкоду.
Щодо зміни настроїв литовського народу, то оце залежить від політичного контексту. На думку політолога Ремейкіса, найбільші проблеми створює влада, інакше кажучи, вона сама є проблемою. Тому що не здібна до більш ефективного господарювання, створення умов економічного життя.
Американський політолог литовського походження також парадоксальною вважає ситуацію, коли Литва намагається вступити в ЄС, проте Брюссель примушує Литву закрити Ігналінську атомну електростанцію, а після її закриття доведеться більше купувати газу, мазуту чи кам’яного вугілля. А де їх отримати подешевше? Нажаль, донині литовський ринок енергетики був дуже залежним від Росії, і тепер професор Ремейкіс не бачить виходу, як від оцієї залежності визволитися.
На його думку, декотрий прагматизм, толеранція, пошана громадян один до одного дуже обумовлюються обставинами життя. В розвинених країнах, мовляв, значно менше таких пристрастей як у Литві. Вихід один – політики більше мають брати до уваги інтереси суспільства. Біда, що в Литві поки що окремі групи інтересів слабки, не вміють висловлювати власне ставлення. Тому й домінує кілька економічних угруповань, які міцніші, більш підготовлені і вливають на політику. А суспільство чи інші групи інтересів не здатні вплинути на політиків так, щоби вони займалися не лише вузькими інтересами, але й дбали про користь країни, вважає в інтерв’ю часописові “Veidas” американський політолог литовського походження Томас Ремейкіс.
