Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 05:31

Аналіз політичних подій тижня


Аналіз політичних подій тижня

Київ, 18 червня 2001 - Чимало цікавого для роздумів дає життя у державі, де демократичні принципи тільки набувають сили, а тому і влада, і скоробагатьки, і значна частина населення ще не звикли керуватися приписами демократії і постійно зважати на них. Так і з Україною. Політичні процеси у ній засвідчують часом речі, неможливі у країнах усталеної демократії. Але іншого шляху подолання негативних явищ, ніж розбудова громадянського суспільства, ніж поступове ствердження демократичних норм немає.

Політичне життя демократичної держави є переважно рутинним і нецікавим. Громадяни більше переймаються екзотичними забавами, які мають шанс потрапити до книги рекордів Гінеса, приватними справами і спортом, ніж політикою. Але така рутина, здається, не загрожує Україні. То глава держави зробить усесвітньо-історичні відкриття у політології, то генеральна прокуратура зчепиться у смертельному двобої з суддями, то розквіт свободи слова ознаменується репресіями проти незалежних журналістів.

Під час перебування з візитом у Словаччині, Леонiд Кучма наголосив: “Я вважаю, що на нинiшньому етапi взагалi повинна бути президентська форма правління... Свiтовий досвiд свiдчить, що в часи кризи країни виходять з неї за умов сильної виконавчої влади”. На думку Леоніда Кучми, “США, Францiя не вiдмовляються вiд президентської форми правлiння і це не розцiнюється як наступ на демократiю. Один президент України не може розпустити парламент”.

Що не слово тут – то нове слово в науці. Насправді виконавча влада – це, за Конституцією України, Кабінет Міністрів. Отож, аби Кабмін був сильним, Леоніду Кучмі варто було б призначити прем‘єром, наприклад, Юлію Тимошенко. Але, з якогось дива, Леонід Данилович саме себе вважає лідером виконавчої влади. Далі. Франція – не держава з “президентською формою правління” і ніколи такою не була, це типова президентсько-парламентська республіка. А от у Сполучених Штатах – справді президентській республіці, де глава держави одночасно очолює й виконавчу владу, - він не може ні за яких обставин розпустити парламент. Повна незалежність існування парламенту від президента – типова ознака саме президентської республіки.

У справді демократичній країні глава держави повинен мати бодай зелене уявлення про те, як саме побудована система влади і що саме записано у Конституції. В іншому разі президента просто піднімуть на сміх потужні незалежні мас-медіа. В Україні ж майже ніхто не сказав Леоніду Кучмі: пане президент, розженіть лакеїв-професорів зі своєї адміністрації, вони вас не забезпечили правдивою інформацією про устрій демократичної держави. І не ганьбіть за кордоном у непродуманих інтерв‘ю імідж Української держави. Чому? Очевидно, тому, що така позиція просто небезпечна для журналістів – показова доля редактора незалежної київської газети “Свобода” Олега Ляшка, якому суд заборонив займатися два роки професійною діяльністю. Спроба ж групи київських працівників мас-медіа створити громадську організацію “Журналісти за громадське суспільство” закінчилася тим, що бізнесменів, котрі мали намір підтримати цю організацію, неофіційно попередили – тільки рипніться, і вашому бізнесові настане кінець.

У цій ситуації сподіватися на захист з боку парламенту, де домінують олігархічні фракції і комуністи, чи квазінезалежного суду решткам вільної преси та паросткам цивілізованого бізнесу навряд чи доводиться. Єдиний шлях – це тривалий процес побудови структур громадянського суспільства. Усупереч тиску з боку влади, якій, за даними соціологів, мало хто довіряє чи з боку напівкримінальних структур, які народ просто ненавидить.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG