Передача Інтернет-майдан

Київ, 20 червня 2001 - Час, як об’єктивна категорія іноді буває суб’єктивним. Коли події вибухають розмаїттям та очевидністю, аналітикам не стає часу їх коментувати. Коли ж процес зсередини загадковий, а зовні хаотичний, аналітики співають соловейками, аби додати незрозумілій куті раціонального меду. Форуми і чати Вічного Міста, у нашому специфічному випадку - Києва, моделюють власні реакції на біжучу дійсність. Їден київський мислитель, у простонародді “фацет”, запропонував свою версію геополітики. “Якщо вони нам Чорномирдіна, то ми їм Червонописького для рівноваги. Червоне – то любов, а чорне – то журба.” Домінанта українського у цій доволі сильній формулі, як варіант прозирання майбутнього в сенсі “прийде коза до воза”, або ж – чим більше пнешся, тим більше шансів… Шанси Росії у цьому сенсі зростають в арифметичній прогресії, в межах абсолютного (але не Дугінського) знання про Євразію. Гуру Корчинський висунув колись версію про центр Всесвіту у Києві. Є така підозра, що вона іноді співпадає з дійсністю. Звідси висновок - не треба лякатися Чорномирдіна, не треба лякатися Папи Римського, не треба взагалі нічого лякатися. Філософема від Хоми Брута, ще одного київського мислителя. З цього місця вступає Віктор Недоступ зі своїм оглядом віртуальної преси.

“Електронна версія “Українського слова” коментує призначення Віктора Черномирдіна на посаду посла Росії в Україні. “Зміна караулу” – так називається Аналітика Андрія Дуди. “Доба Єльцинської нейтральності в ставленні до України закінчилася. Неправда, що до влади в Росії прийшли прагматики. Російська влада сьогодні в руках реваншистів”. “Українська правда”, передруковуючи репліку з “Файнейшинел таймс” за п”ятнадцяте травня, попереджає послідовників майора Мельниченка: сленг яким користуватимуться в приватних розмовах Кучма і Чорномирдін взагалі непридатний до розшифровки.

На цю ж тему російські ЗМІ розливаються такими голосочками, що складається враження, що в редакціях ідуть травневі шлюбні перегони. Втім тут є своє відро з холодною водою. Ретроспективний аналіз діяльності Віктора Черномирдіна у контексті розподілу Чорноморського флоту публікує “Завтра ру”. Назва “Черномирдскіє баталії”. Автор А. Кудінова під кінець ставить туманні римські запитання на кшталт “кому це вигідно” забувши, що Москва не “Третій Рим”, а хіба що “другий Константинополь” на схилі віку.

Щодо Римських питань в Україні, тут чільне місце посідає майбутній візит Папи Римського в Київ. Інтернет-агенція “Форум” знайомить користувачів з детальним планом заходів під час візиту Понтифіка з Вічного Риму до Вічного Києва.

Характерно, що православні релігійні діячі більш стримані і виважені у своїх реакціях на цю подію, ніж московські політики, які чомусь вважають себе найправославнішими. “Зєркало смі” в розділі “Мір рєлігіі” публікує статтю з італійського видання “Ля Вангвардія” Рафаеля Поча. “Російська церква розглядає візит Папи в Україну, як загрозу”. “Візит Папи піділлє олії у вогонь суперечок,” - вважає автор. Пригадується неделікатні попередження прем”єра Росії Михаїла Касьянова, викладені Ватикану в березні цього року. Підсвідомі враження – занепокоєння більше стосуються політики та церковної бухгалтерії, ніж віри в Христа.

В цьому контексті міліцейські маніпуляції з Таращанськими тілами нагадують невмілі ритуали чорної магії. Останні заяви міністра внутрішніх справ Смирнова додають смоли у вогнище. “Українська правда” публікує “хронологію брехні”. Така назва матеріалу. Це точна хронологія непереконливих версій починаючи з моменту зникнення Георгія Гонгадзе по нинішній день. Невтішні висновки читач робить сам.

Які люди, така й погода, - сказав один київський шукач істини. Які люди, такий і час, - сказав інший. Від себе додам: які ми, таке наше життя.

Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”.