Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 10:55

Свобода – основа суспільного устрою цивілізованих народів


Свобода – основа суспільного устрою цивілізованих народів

Прага, 28 червня 2001 – Сьогодні, через 5 років після ухвалення незалежницької української Конституції, ми знову згадуємо про це солодке слово, яке є основою будь-якого поняття демократії. Філософи кажуть, що “свобода” означає можливість для людини діяти на власний розсуд, а політики наполягають на тому, що ця дія є реальною лише у рамках державного закону, котрий суттєво заперечує “власний розсуд”. Разом з тим науковці підкреслюють, що “свобода” завжди індивідуальна і конкретна, залежить від особистості, її потреб. Екзістенціалісти переконані, що людина вільна у подоланні буття світу заради вибору самої себе і досягненні всезагального, найвищого у сутності світу. І додають, що людина завжди варта того, що з нею стається. Папа Іван Павло Другий вважає що це поняття і святе і просте, як істина Христова.

Марксизм завжди вважав свободу фікцією і доводив, що людина мислить та діє у залежності від спонукань і середовища, а у останньому основна роль належить економічним стосункам і класовій боротьбі. Це ставлення до свободи багатьом в Україні добре знайоме і чимало людей знають, що комуністичний режим був далекий навіть від цього теоретичного допускання обмеженої свободи особистості. Бо гору над економічними спонуками в радянський системі брав диктат купки вождів, котрі боялися будь-якої опозиційності, тому й створили систему нищення навіть обмежених намагань реалізації свободи пересічних індивідуумів. Папа Іван Павло Другий підкреслив під час свого виступу у президентському палаці у Києві, що комуністичний режим «продовжував топтати найелементарніші людські права, примусово виселяючи беззахисних громадян, ув’язнюючи інакомислячих, переслідуючи віруючих, намагаючись викреслити з народної свідомості навіть саму ідею свободи». З полону таких поглядів і відповідної політичної практики щодо свободи вирватися важко, тому не дивно, що по інерції чогось подібного, хоча вже більш замаскованого, притримується більшість пост-радянських режимів. Не випадково, що сьогодні американська адміністрація пропонує Конгресові затвердити окремий бюджет на демократизацію пострадянського світу, якому дуже важко самому пробудитися до справжньої свободи.

Німецький філософ Хайдег’ер вважав, що основним станом буття людини є страх – страх перед можливістю небуття, страх, котрий звільняє людину від усіх умовностей дійсності і, таким чином, дозволяє їй якусь міру свободи, котра базується на ніщо і означає можливість вибрати саму себе у її неминучому покладанні відповідальності на саму себе, тобто вибрати саму себе, власне ціннісне існування. Трохи заскладно але простіше це означає те, що страх перед багатьма небезпечними умовностями світу заставляє людину діяти, у міру її можливостей, щоденно, а сума досягнень цих дій і є цінністним виразником її свободи. Тобто, свобода особистості залежить від уміння реалізації її внутрішньої концентрації на подолання страху власного я і перешкод зовнішнього буття.

Відзначимо, що для західного світу проблема свободи є нервом, що притягує все різноманіття найболючіших питань життя суспільства. Тому й не дивно, що у країнах з розвиненою демократією найбільш актуальною темою для удосконалення всіх сторін життя суспільства є неухильне розширення можливостей самореалізації особистості, тобто все більше розкріпачення саме внутрішньої свободи людини. А для України не пересічне значення мають слова того ж Павла Івана Другого, який у тому ж Маріїнському палаці звернувся до політиків Києва із словами: «Ваше завдання полягає у тому, щоб служити народові, забезпечуючи усім мир та рівність у правах», тобто, забезпечуючи ту ж Свободу. Прості слова, як істина Христа, але як важко за ними йти сильним світу цього.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG