Київ, 5 липня 2001 - Україна розраховує на те, що розширення НАТО здатне принести їй додаткові гарантії безпеки. Таку тезу 5 липня у Києві висловив міністр закордонних справ України Анатолій Зленко з нагоди перебування в Україні з офіційним візитом Генерального секретаря НАТО Джорджа Робертсона. Генсек НАТО зустрівся з президентом України, міністрами оборони та закордонних справ, а також виступив з промовою на симпозіумі під назвою “Світ у 21 столітті. Співробітництво, партнерство, діалог”.
У Києві Джордж Робертсон нагадав про речі, які, фактично, добре відомі українській стороні. А деякі фрази з його виcтупів майже слово в слово повторювали тези з минулорічної доповіді, коли йшлося про необхідність оборонної реформи в України. А саме: що зволікання з прийняттям болючих, але необхідних рішень – не вихід. Щоб підготуватися до викликів нової ери, треба зробити правильний вибір.
Пан Робертсон підкреслив: “Україна зробила чимало правильних кроків і це, безумовно, стосується її закордонної політики та політики стосовно безпеки.”
Але, як заявив Джордж Робертсон, успіхи у закордонній політиці не усувають необхідності запровадження ефективної внутрішньої політики. Генсек НАТО доводив це на прикладі Радянський Союзу та Югославії, які, за його словами, були знищені через небажання здійснити внутрішню реформу. І що іноземна допомога у жодному разі не може замінити власні реформи. Тож, за його словами, наскільки швидко близько підійде Україна до своїх європейських партнерів, залежатиме від серйозності, з якою вона розв’язуватиме подвійні проблеми: розвиток міжнародного співробітництва та просування справжньої внутрішньої реформи. “Обидва кроки є необхідними “,- наголосив Робертсон.
Він також визнав, що на тлі розширення НАТО альянс буде поглиблювати взаємини з Україною, і що це не має суперечити взаємини Києва та Москви. Проте, цікаво, що міністр закордонних справ Анатолій Зленко висловив дві тези, які йдуть всупереч підходам Росії, яка хоче, щоб система загальноєвропейської безпеки будувалась на основі ОБСЕ, а не НАТО, розширення якого Москва вважає небажаним. Ось, що сказав Зленко:
“На наш погляд , перетворення ОБСЄ на дійову модель майбутнього панєвропейського співіснування можливе лише за умови ефективного реформування цієї структури. Ми поділяємо концепцію нової Європи, в основі якої стоїть Європейський Союз, Рада Європи і організація Північно-Атлантичного Договору. Саме ці інституції вважаємо ключовими стовпами європейського курсу України. Вважаємо, що процес розширення НАТО не буде становити загрози національним інтересам України і здатний принести додаткові гарантії нашої безпеки. Хіба може хтось завадити цьому процесу чи накласти вето на розширення альянсу? Гадаю, що цього не станеться. Розширення цієї організації має відбуватися відкрито і транспарентно, з урахуванням інтересів усіх зацікавлених держав, у тому числі України.”
Заступник директора російського інституту стратегічної безпеки Василь Кожакін (з огляду на ці тезі Зленка) заявив радіо “Свобода”, що його дивують підходи Києва і що це може вплинути на двосторонні взаємини, хоч і не деталізував, як саме.
Василь Кожакін зазначив:
“Мені важко погодитися з такою позицією, тому що досвід Європи і результати військових акцій на Балканах доводить, що НАТО, попри намагання політизувати свою діяльність, залишається військовим блоком. І якщо Україна всі аспекти безпеки зводить лише до військової складової, то лише тоді зрозуміла ставка Києва на НАТО. Проте, насправді перед країнами Європи стоять не військові, а економічні та соціальні виклики, і їх треба вирішувати в рамках ОБСЕ. А в ставленні до розширення НАТО Україні та Росії треба шукати точки дотику”.
У 2002 році, коли НАТО оголосить про своє розширення, яке так дратує Москву, також заплановано провести самміт Україна-НАТО у Празі, де і обговорити напрями подальшої взаємодії. Київ робить особливу ставку на цю зустріч, в тому числі згадуючи і про гарантії безпеки для України.
Анатолій Зленко вважає:
“Аналізуючи Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО , ми можемо дійти висновку, що окремі її положення виконані, а, може, великою мірою, перевиконані. Майбутній самміт може поставити окремі питання з подальшого посилення окремих положень цієї Хартії або створення додаткових механізмів, які посилювали б наше співробітництво з НАТО в контексті забезпечення безпеки нашої держави.”
У свою чергу, директор українського інституту проблем міжнародної безпеки Сергій Пирожков вважає у цьому контексті, що йдеться не про те, що Україна буде домагатися від НАТО ексклюзивних гарантій безпеки.
“Сам факт такого співробітництва Україна-НАТО є головною гарантією безпеки. Інші гарантії.... я не вважаю, що на сьогодні будуть якісь ініціативи чи пропозиції”, - каже Сергій Пирожков.
Проте, у будь-якому разі Київ вірить в те, що НАТО не забуде про Україну. У той час, як НАТО сподівається, що Київ не забуде про реформи.
У Києві Джордж Робертсон нагадав про речі, які, фактично, добре відомі українській стороні. А деякі фрази з його виcтупів майже слово в слово повторювали тези з минулорічної доповіді, коли йшлося про необхідність оборонної реформи в України. А саме: що зволікання з прийняттям болючих, але необхідних рішень – не вихід. Щоб підготуватися до викликів нової ери, треба зробити правильний вибір.
Пан Робертсон підкреслив: “Україна зробила чимало правильних кроків і це, безумовно, стосується її закордонної політики та політики стосовно безпеки.”
Але, як заявив Джордж Робертсон, успіхи у закордонній політиці не усувають необхідності запровадження ефективної внутрішньої політики. Генсек НАТО доводив це на прикладі Радянський Союзу та Югославії, які, за його словами, були знищені через небажання здійснити внутрішню реформу. І що іноземна допомога у жодному разі не може замінити власні реформи. Тож, за його словами, наскільки швидко близько підійде Україна до своїх європейських партнерів, залежатиме від серйозності, з якою вона розв’язуватиме подвійні проблеми: розвиток міжнародного співробітництва та просування справжньої внутрішньої реформи. “Обидва кроки є необхідними “,- наголосив Робертсон.
Він також визнав, що на тлі розширення НАТО альянс буде поглиблювати взаємини з Україною, і що це не має суперечити взаємини Києва та Москви. Проте, цікаво, що міністр закордонних справ Анатолій Зленко висловив дві тези, які йдуть всупереч підходам Росії, яка хоче, щоб система загальноєвропейської безпеки будувалась на основі ОБСЕ, а не НАТО, розширення якого Москва вважає небажаним. Ось, що сказав Зленко:
“На наш погляд , перетворення ОБСЄ на дійову модель майбутнього панєвропейського співіснування можливе лише за умови ефективного реформування цієї структури. Ми поділяємо концепцію нової Європи, в основі якої стоїть Європейський Союз, Рада Європи і організація Північно-Атлантичного Договору. Саме ці інституції вважаємо ключовими стовпами європейського курсу України. Вважаємо, що процес розширення НАТО не буде становити загрози національним інтересам України і здатний принести додаткові гарантії нашої безпеки. Хіба може хтось завадити цьому процесу чи накласти вето на розширення альянсу? Гадаю, що цього не станеться. Розширення цієї організації має відбуватися відкрито і транспарентно, з урахуванням інтересів усіх зацікавлених держав, у тому числі України.”
Заступник директора російського інституту стратегічної безпеки Василь Кожакін (з огляду на ці тезі Зленка) заявив радіо “Свобода”, що його дивують підходи Києва і що це може вплинути на двосторонні взаємини, хоч і не деталізував, як саме.
Василь Кожакін зазначив:
“Мені важко погодитися з такою позицією, тому що досвід Європи і результати військових акцій на Балканах доводить, що НАТО, попри намагання політизувати свою діяльність, залишається військовим блоком. І якщо Україна всі аспекти безпеки зводить лише до військової складової, то лише тоді зрозуміла ставка Києва на НАТО. Проте, насправді перед країнами Європи стоять не військові, а економічні та соціальні виклики, і їх треба вирішувати в рамках ОБСЕ. А в ставленні до розширення НАТО Україні та Росії треба шукати точки дотику”.
У 2002 році, коли НАТО оголосить про своє розширення, яке так дратує Москву, також заплановано провести самміт Україна-НАТО у Празі, де і обговорити напрями подальшої взаємодії. Київ робить особливу ставку на цю зустріч, в тому числі згадуючи і про гарантії безпеки для України.
Анатолій Зленко вважає:
“Аналізуючи Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО , ми можемо дійти висновку, що окремі її положення виконані, а, може, великою мірою, перевиконані. Майбутній самміт може поставити окремі питання з подальшого посилення окремих положень цієї Хартії або створення додаткових механізмів, які посилювали б наше співробітництво з НАТО в контексті забезпечення безпеки нашої держави.”
У свою чергу, директор українського інституту проблем міжнародної безпеки Сергій Пирожков вважає у цьому контексті, що йдеться не про те, що Україна буде домагатися від НАТО ексклюзивних гарантій безпеки.
“Сам факт такого співробітництва Україна-НАТО є головною гарантією безпеки. Інші гарантії.... я не вважаю, що на сьогодні будуть якісь ініціативи чи пропозиції”, - каже Сергій Пирожков.
Проте, у будь-якому разі Київ вірить в те, що НАТО не забуде про Україну. У той час, як НАТО сподівається, що Київ не забуде про реформи.
