Варшава,Єдвабне, 10 липня 2001 - У меморіальній акції взяли участь польський президент Александ Кваснєвський, посли акредитованих у Польщі держав, члени родин замучених, представники польського «Товариства справедливих серед народів світу». Учасники жалобних урочистостей пройшли маршем мовчання на єврейські цвинтарі і на те поле, де колись у стодолі спалили живцем євреїв.
У Єдвабному зараз падає дощ, і як сказав посол Ізраїлю в Польщі Шевах Вайс, це Бог плаче разом з нами. Ми – у відкритому полі, тут щойно покосили жито і воно лежить в покасах… А колись була стодола, до якої 10 липня 1941 року зігнали сотні євреїв і спалили живцем. Зовсім недалеко стоїть костел, там в цю хвилину дзвонять дзвони. Чому нещасні жертви шістдесят років тому не змогли знайти спасіння за його мурами? Це питання, може, ставить собі зараз і той старенький чоловік з Ізраїлю, що промовляє в цій хвилині. Він був маленьким хлопчиком, коли в стодолі горіла його мама. Єврейський хлопчик чудом врятувався, і сьогодні – по шістдесяти роках після цієї події – він плаче на цьому полі, де лежить скошене жито.
Знаємо напевно,- сказав, відкриваючи жалобні урочистості у Єдвабному, президент Александр Кваснєвський,- що серед переслідувачів і авторів злочину були поляки. Не можемо мати сумніву в тому, що тут, у Єдвабному, громадяни Польщі – євреї загинули від рук інших громадян цієї ж країни. Люди людям, сусіди сусідам приготували таку долю,- сказав Александр Кваснєвський в Єдвабному. «Але я в своєму житті пізнав й інші стодоли, й інших сусідів, завдяки яким врятувався я й моя родина»,- говорить посол Ізраїлю в Польщі Шевах Вайс, згадуючи місто Борислав на Львівщині, де українці врятували його та його родину від винищення. Багато років пізніше, вже будучи високого рангу ізраїльським політиком, їздив Шевах Вайс до Борислава з Дмитром Павличком. Там відшукав те місце, де його переховували українці. Тут, у Єдвабному, Шевах Вайс згадав про це.
Під густим дощем над полем зі скошеним житом підноситься в небо молитва раббинів, молитва за живце тут спалених. Псалми Давидові летять над полем: «Бог пастир мій, нічого мені не забракне, хоч би навіть ішов я темною долиною, не боюся зла, бо Бог зі мною». Ці слова, що їх промовляє раббин, так схожі на псалом, який співають поляки. Ті самі слова! Як могло трапитися, що люди, які схожими словами моляться до одного Бога, могли тут нищити одне одного. Над полем зі скошеним житом в Єдвабному в Польщі йде дощ, і лунають Давидові псалми. Чи ж тут на Землі є це місце, де Каїн вбив Авеля?
У Єдвабному зараз падає дощ, і як сказав посол Ізраїлю в Польщі Шевах Вайс, це Бог плаче разом з нами. Ми – у відкритому полі, тут щойно покосили жито і воно лежить в покасах… А колись була стодола, до якої 10 липня 1941 року зігнали сотні євреїв і спалили живцем. Зовсім недалеко стоїть костел, там в цю хвилину дзвонять дзвони. Чому нещасні жертви шістдесят років тому не змогли знайти спасіння за його мурами? Це питання, може, ставить собі зараз і той старенький чоловік з Ізраїлю, що промовляє в цій хвилині. Він був маленьким хлопчиком, коли в стодолі горіла його мама. Єврейський хлопчик чудом врятувався, і сьогодні – по шістдесяти роках після цієї події – він плаче на цьому полі, де лежить скошене жито.
Знаємо напевно,- сказав, відкриваючи жалобні урочистості у Єдвабному, президент Александр Кваснєвський,- що серед переслідувачів і авторів злочину були поляки. Не можемо мати сумніву в тому, що тут, у Єдвабному, громадяни Польщі – євреї загинули від рук інших громадян цієї ж країни. Люди людям, сусіди сусідам приготували таку долю,- сказав Александр Кваснєвський в Єдвабному. «Але я в своєму житті пізнав й інші стодоли, й інших сусідів, завдяки яким врятувався я й моя родина»,- говорить посол Ізраїлю в Польщі Шевах Вайс, згадуючи місто Борислав на Львівщині, де українці врятували його та його родину від винищення. Багато років пізніше, вже будучи високого рангу ізраїльським політиком, їздив Шевах Вайс до Борислава з Дмитром Павличком. Там відшукав те місце, де його переховували українці. Тут, у Єдвабному, Шевах Вайс згадав про це.
Під густим дощем над полем зі скошеним житом підноситься в небо молитва раббинів, молитва за живце тут спалених. Псалми Давидові летять над полем: «Бог пастир мій, нічого мені не забракне, хоч би навіть ішов я темною долиною, не боюся зла, бо Бог зі мною». Ці слова, що їх промовляє раббин, так схожі на псалом, який співають поляки. Ті самі слова! Як могло трапитися, що люди, які схожими словами моляться до одного Бога, могли тут нищити одне одного. Над полем зі скошеним житом в Єдвабному в Польщі йде дощ, і лунають Давидові псалми. Чи ж тут на Землі є це місце, де Каїн вбив Авеля?
