Київ, 12 липня 2001 - Ефективна податкова система – це справа справді державної ваги. За недосконалої і непрозорої системи оподаткування навряд чи якійсь країні вдалося б досягти значних успіхів у ствердженні політичної демократії та соціальної стабільності. Надмірний потоковий тиск прямо сприяє розквіту “тіньової економіки” і відповідній політичній надбудові на ній. В Україні за останні роки було кілька спроб податкової реформи, і от, на перший погляд, вони наблизилися до успіху.
Як відомо, минулого четверга Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект “Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування” – так званий “малий Податковий кодекс”, а 12 липня цей кодекс, ймовірно, буде ухвалений остаточно. Згідно з законопроектом, знижуються податки на додану вартість (з 20% до 17%), на прибуток підприємств (з 30% до 25%) та на індивідуальні доходи громадян (приблизно на третину). Істотні податкові пільги встановлені для сільгосппідприємств та для юридичних осіб, які займаються благодійництвом.
На перший погляд, йдеться справді про історичну подію, адже стає фактом зниження податкового тиску на українську економіку, про що йшлося чи не з перших років незалежності. Проте не все так просто. Адже йдеться про несистемні, фрагментарні зміни в системі оподаткування. Як зазначає Володимир Сіденко, директор економічних програм Центру імені Разумкова, ухвалення цього кодексу виглядає своєрідною індульгенцією для тих, хто затримує на невизначений термін справжню податкову революцію. На думку Сіденка, справа не тільки у ставках податків, а, головним чином, у непрозорих податкових процедурах, які спричиняють корупцію. Істотно програє “малий кодекс” і порівняно з новою російською системою оподаткування, яка стимулює фінансову самостійність громадянина і детінізацію приватних доходів.
За цієї ситуації президент Леонід Кучма, видається, цілком слушно наголосив, що не підпише “малого Податкового кодексу” і закликав парламентаріїв повернутися до ухваленого ще торік у першому читанні великого Кодексу, який охоплює всі сторони економічного життя. Та чи не запізно? Адже вже чутно голоси міністрів, що доведеться ухвалювати бюджет 2002 року на старій основі, тобто на 11-му році незалежності ані детінізація економіки, ані зростання інвестиційної привабливості України, ані збільшення доходів громадян не стануть фактом.
Як відомо, минулого четверга Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект “Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування” – так званий “малий Податковий кодекс”, а 12 липня цей кодекс, ймовірно, буде ухвалений остаточно. Згідно з законопроектом, знижуються податки на додану вартість (з 20% до 17%), на прибуток підприємств (з 30% до 25%) та на індивідуальні доходи громадян (приблизно на третину). Істотні податкові пільги встановлені для сільгосппідприємств та для юридичних осіб, які займаються благодійництвом.
На перший погляд, йдеться справді про історичну подію, адже стає фактом зниження податкового тиску на українську економіку, про що йшлося чи не з перших років незалежності. Проте не все так просто. Адже йдеться про несистемні, фрагментарні зміни в системі оподаткування. Як зазначає Володимир Сіденко, директор економічних програм Центру імені Разумкова, ухвалення цього кодексу виглядає своєрідною індульгенцією для тих, хто затримує на невизначений термін справжню податкову революцію. На думку Сіденка, справа не тільки у ставках податків, а, головним чином, у непрозорих податкових процедурах, які спричиняють корупцію. Істотно програє “малий кодекс” і порівняно з новою російською системою оподаткування, яка стимулює фінансову самостійність громадянина і детінізацію приватних доходів.
За цієї ситуації президент Леонід Кучма, видається, цілком слушно наголосив, що не підпише “малого Податкового кодексу” і закликав парламентаріїв повернутися до ухваленого ще торік у першому читанні великого Кодексу, який охоплює всі сторони економічного життя. Та чи не запізно? Адже вже чутно голоси міністрів, що доведеться ухвалювати бюджет 2002 року на старій основі, тобто на 11-му році незалежності ані детінізація економіки, ані зростання інвестиційної привабливості України, ані збільшення доходів громадян не стануть фактом.
