Прага, 18 липня 2001 – Бурхливий розвиток енерґетичного сектору у Середній Азії викликає чималу увагу у світових засобів інформації до країн цього реґіону. Особливо багато пишуть сьогодні про Казахстан, нафтові родовища якого за оцінками міжнародних експертів і фахівців – енерґетиків можуть перевершити у найближчій переспективі за масштабами і найбагатші близькосхідні нафтові поля. Але, разом з тим йдеться про досить складну політичну ситуацію у цих країнах і, зокрема, не прозору переспективу соціально-політичного розвитку цих держав.
За офіційними даними Астани у першому кварталі цього року безпосередні іноземні інвестиції в Казахстані склали 700 мільйонів доларів США. За останні п’ять років у середньому щорічно в казахську економіку, переважно, у енерґетичній сектор, вкладалося міжнародними інвесторами до 1,3 мільярда доларів. Якщо подібні темпи зберігатимуться, то вже в цьому році інвестиції можуть перевалити середній рубіж у 2 мільярди доларів річних. Казахстан має шанси увійти до першої п’ятірки нафтодобувних країн світу і згідно з нещодавньою доповіддю держдепартаменту США «політики Вашінґтона у цьому реґіоні зконцентрована на тому, щоб ці країни отримали можливість створювати рентабельні і надійні транспортні коридори для постачання енерґетичних ресурсів на світові ринки», разом з тим у доповіді спеціального радника держсекретаря США із проблем СНД Кліффорда Бонда у Конґресі підкреслено: «Першочерговою метою політики США у Середній Азії є бачити, як ці держави прямують до стабільної демократії на засадах вільного ринку і відвернення політичної непрогонозованості та конфліктів в реґіоні. Ця широка мета служить трьом основоположним стратеґічним інтересам Сполучених Штатів: реґіональній безпеці, політико-економічним реформам і розвитку енерґетичної галузі».
Разом з тим держдепартамент США бачить, що Казахстан, наприклад, «підтримується на плаву прибутками від своїх енерґоресурсів…однак країна ця потребує докорінних реформ для підтримки макроекномічної стабільності. Хоча на людях уряд президента Назарбаєва і проголошує демократичні принципи, несправді він все більше душить політичну опозицію, незалежні засоби інформації та поодинокі, щойно виниклі, неурядові організації». Відомо також, що Казахстан є однією з найбільш зкорумпованих країн реґіону. Не виключено, що лише значні фінансові вливання заставляють Астану бути дуже великим прихильником проекту Актау-Баку-Тбілісі-Джейхан, адже нещодавно чільні казахські посадовці робили суперечливі заяви з приводу сутєвої переваги Каспійського трубопроводного консорціуму чи найбільшої привабливості іранського маршруту.
Повідомляється, що 6 серпня президенти Росії і Казахстану у Новоросійську проведуть церемонію введення у дію Каспійського трубопроводу але відправити з новоросійської пристані перший танкер з казахсько-тенґізькою нафтою цього дня не випадає, бо ще слабий потік її з Казахстану. Хоча чимало аналітиків прогонозують на наступній рік наростання закачки КТК з Тенґізького і Карачанґакського родовищ до 750 тисяч барелів у день. Фахівці оцінюють запаси Тенґізу в 6-9 мільярдів барелів, а є ще найбільший казахський нафтовий ґіґант – Кашаґан, котрий вважають чи не найбільшим родовищем у світі , відкритим за останні 30 років. Правда, проґнозовані оцінки його запасів коливаються у дуже великих межах – від 10 до 30 мільярдів барелів. А офіційні особи Казахстану запевняють, що до 2015 року добування нафти в країні досягне 8 мільйонів барелів у день, і це співмірно з показниками нинішнього найбільшого виробника нафти у світі – Саудівської Аравії. Хоча обережні експерти закликають до реальніших оцінок Казахського нафтового чуда. Про це йдеться й у останній доповіді держдепартаменту США.
За офіційними даними Астани у першому кварталі цього року безпосередні іноземні інвестиції в Казахстані склали 700 мільйонів доларів США. За останні п’ять років у середньому щорічно в казахську економіку, переважно, у енерґетичній сектор, вкладалося міжнародними інвесторами до 1,3 мільярда доларів. Якщо подібні темпи зберігатимуться, то вже в цьому році інвестиції можуть перевалити середній рубіж у 2 мільярди доларів річних. Казахстан має шанси увійти до першої п’ятірки нафтодобувних країн світу і згідно з нещодавньою доповіддю держдепартаменту США «політики Вашінґтона у цьому реґіоні зконцентрована на тому, щоб ці країни отримали можливість створювати рентабельні і надійні транспортні коридори для постачання енерґетичних ресурсів на світові ринки», разом з тим у доповіді спеціального радника держсекретаря США із проблем СНД Кліффорда Бонда у Конґресі підкреслено: «Першочерговою метою політики США у Середній Азії є бачити, як ці держави прямують до стабільної демократії на засадах вільного ринку і відвернення політичної непрогонозованості та конфліктів в реґіоні. Ця широка мета служить трьом основоположним стратеґічним інтересам Сполучених Штатів: реґіональній безпеці, політико-економічним реформам і розвитку енерґетичної галузі».
Разом з тим держдепартамент США бачить, що Казахстан, наприклад, «підтримується на плаву прибутками від своїх енерґоресурсів…однак країна ця потребує докорінних реформ для підтримки макроекномічної стабільності. Хоча на людях уряд президента Назарбаєва і проголошує демократичні принципи, несправді він все більше душить політичну опозицію, незалежні засоби інформації та поодинокі, щойно виниклі, неурядові організації». Відомо також, що Казахстан є однією з найбільш зкорумпованих країн реґіону. Не виключено, що лише значні фінансові вливання заставляють Астану бути дуже великим прихильником проекту Актау-Баку-Тбілісі-Джейхан, адже нещодавно чільні казахські посадовці робили суперечливі заяви з приводу сутєвої переваги Каспійського трубопроводного консорціуму чи найбільшої привабливості іранського маршруту.
Повідомляється, що 6 серпня президенти Росії і Казахстану у Новоросійську проведуть церемонію введення у дію Каспійського трубопроводу але відправити з новоросійської пристані перший танкер з казахсько-тенґізькою нафтою цього дня не випадає, бо ще слабий потік її з Казахстану. Хоча чимало аналітиків прогонозують на наступній рік наростання закачки КТК з Тенґізького і Карачанґакського родовищ до 750 тисяч барелів у день. Фахівці оцінюють запаси Тенґізу в 6-9 мільярдів барелів, а є ще найбільший казахський нафтовий ґіґант – Кашаґан, котрий вважають чи не найбільшим родовищем у світі , відкритим за останні 30 років. Правда, проґнозовані оцінки його запасів коливаються у дуже великих межах – від 10 до 30 мільярдів барелів. А офіційні особи Казахстану запевняють, що до 2015 року добування нафти в країні досягне 8 мільйонів барелів у день, і це співмірно з показниками нинішнього найбільшого виробника нафти у світі – Саудівської Аравії. Хоча обережні експерти закликають до реальніших оцінок Казахського нафтового чуда. Про це йдеться й у останній доповіді держдепартаменту США.
