Тепер відбувається подія досить важлива для продовження діалогу між Радами безпеки обох країн – зустріч Євгена Марчука з російським президентом Владіміром Путіним. Спостерігачі в російській столиці з цього приводу наголошують, що Євген Марчук завжди бере активну участь у розвитку російсько-українського діалогу тоді, коли цей діалог опиняється у глухому куті. Саме так сьогодні можна оцінити розвиток російсько-українських економічних відносин. Виявилося, що дніпропетровські домовленості українського та російського президентів не можуть діяти через жорстку позицію російського акціонерного товариства «Єдині енергетичні системи», яка наполягає на експорті своєї продукції через українські електромережі, хоча такої домовленості між президентами не було. Однак, кожна сторона сьогодні трактує по-своєму те, про що домовилися Леонід Кучма і Владімір Путін.
Не вирішено питання про українські борги за газ Росії, також сьогодні Росія виступає за перегляд угоди про вільну торгівлю з Україною – єдиного документу, який ще дозволяв українським товарам залишатися більш-менш конкурентноздатними на російському ринку. Все це, звичайно, не поліпшує українсько-російський діалог. Окрім декларації про співпрацю, нічого позитивного у відносинах між Москвою і Києвом не відбувається. В тій ситуації, звичайно, потрібен Євген Марчук, який як колишній працівник українських (а перед тим радянських) спецслужб добре розуміє психологію колишнього чекіста Владіміра Путіна та найближчих людей з його оточення – також звичайно ж колишніх чекістів.
Абсолютно не можна виключати, що саме усвідомлення Євгеном Марчуком психологічних особливостей російського президента та його соратників з колишнього КҐБ Радянського союзу і дозволяє йому активно втручатися у російсько-українські відносини тоді, коли, здається, жодне втручання не дасть жодного серйозного результату.