Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 19:07

Про підготовку до саміту «вісьмох» у Генуї


Про підготовку до саміту «вісьмох» у Генуї

Рим, 18 липня 2001 – Що вони мають проти мене? – вигукнув 21-річний Стефано Сторрі з залитим кров’ю обличчям. Що я маю спільного з цим проклятим самітом?.. Проклинає його дедалі більше людей, які на відміну від потерпілого призовника не мають навіть службового стосунку до бюрократичної верхівки світу, ані жодного зв’язку з протестантами. Необачному хлопцеві, що за тиждень мав їхати у відпустку, а наприкінці серпня і демобілізуватися, пощастило. Побоювання, що він втратить око, виявилися марними. Однак, на його колег інцидент нагнав ще більше страху. Між вранішньою бомбою, що вибухла, і вечірньою – знешкодженою – було піднято з пів десятка марних тривог, і служба безпеки для більшої безпеки підірвала абсолютно безпечні автомобіль і фургон.

Зустріч у верхах дедалі відчутніше б’є по низах. Для публіки міністр внутрішніх справ хизується заявами типу: Пам’ятаймо, що маніфестанти – не вороги, а громадяни, які демонструють за свої переконання. А тим часом триває підготовка на межі психозу, щоб дати відсіч лютим ворогам, аж ніяк не власним громадянам. Про так звану «червону зону» для привілейованих героїв одного з найбільш «переляканих» самітів «вісімки» і говорити нічого. Там, звичайно, життя вмре на цілий тиждень. Однак, і в решті міст на той самий термін закриваються базари і продовольчі крамниці. А вже «М’Дональдси», автосалони міжнародних фірм і представництва бодай з найменшим відтінком ґлобальности з обережності заклеюють чи закривають чохлами ненависні антиґлобалізаторам вивіски.

«До побачення до наступного понеділка!» – які б від того не були втрати. Натомість електрозварникам випало замовлень чи не більше, ніж за цілий рік. Ледве встигли заварити наглухо всі люки каналізації, так от ще розкішніша праця підвалила! Відгородити «червону зону» від решти міста залізною кліткою. Так, буквально кліткою. Вулиці старовинної Генуї дуже вузькі, тож до обох протилежних будинків прибивають металеві стояки будівельних лісів, до них приварюють металеву поперечину, а на неї чіпляють щільно заґратовану чавунну перегородку висотою 4 метри і вагою – тонну, а то й більше, з похиленою, як на тюремній огорожі, верхньою секцією, з тюремними дверцятами посередині й таки тюремним віконечком, щоб туди всунути документи для перевірки. Таких перегородок встановлюється 240. Ними буде замкнено відповідне число вуличок і провулків разом з мешканцями. Неважко уявити, як вони з того «радіють»…

Дивлячись на це, хитає головою ліцейська викладачка мистецтва Карла Бозізіо. «Яка ганьба, яка ганьба! Це кінець демократії. Ти присвячуєш життя, аби навчити молодь красі, і раптом натикаєшся на загороди. Яка там «червона зона»? Це ж варшавське ґетто!». Інша сеньйора Франка Борчані: «Мені серце стискає від одного погляду на ці клітки! Однак, ми назовні! Зоопарк тих тварин онде!» - і показує на палац засідань «вісімки». Хоча і сама сеньйора розуміє, що в клітку заперли таки її.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG