Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 08:16

Рубрика “Четвертий парламент - час вибору”


Рубрика “Четвертий парламент - час вибору”

Київ, 20 липня 2001 - Не встигли висохнути чорнила на Декларації про наміри щодо створення передвиборчого блоку політичних партій, яку підписали голови НДП, партії Регіонів, Трудової України та Аграрної партії, а в середині блоку почалися серйозні проблеми. Правда, поки що, на регіональному рівні. Про конфлікт між кримськими трудовиками і народними демократами з Симферополя розповідає Володимир Притула:

“Поки в Києві "Трудова Україна" та НДП спільно з іншими так званими центристським партія створювали потужний виборчий блок, у Криму виник досить гострий конфлікт між "трудовиками" і народними демократами, який може ускладнити стосунки у середині блоку.Одразу після того, як Верховна Рада Криму проголосувала за звільнення лідера кримських народних демократів Сергія Куницина з посади глави уряду автономії, той зробив заяву про можливість розриву стосунків Народно-демократичної партії з партією "Трудова Україна", які днями у Києві створили виборчий блок. Причиною для таких різких слів кримського прем'єра стало голосування членів фракції "Трудова Україна" у Верховній Раді Криму за його відставку. Сергій Куницин переконаний, що без голосів "трудовиків", які в Криму гуртуються довкола члена "Трудової України" Льва Міримського, у комуністів не вистачило б сил для голосування з таким результатом.

Конфлікт між кримськими організаціями "Трудової України" та НДП триває вже кілька місяців. Десь у квітні "трудовикам" стало зрозуміло, що проурядова парламентська більшість, куди вони входили, не має сил і можливостей змінити керівництво Верховної Ради автономії, контрольоване комуністами. Результатом цього розуміння і непоступливості Сергія Куницина у певних економічних питаннях став розпад нелівої більшості і створення нового альянсу - "трудовиків" і комуністів. Причому, ці кримські процеси проходили на тлі інтенсивних переговорів, які вели так звані центристські партії у столиці, у тому числі - НДП і "Трудова Україна".

Сергій Куницин каже, що розмовляв телефоном із Андрієм Деркачем - одним з лідерів "Трудової України" - і той відмежувався від дій кримських однопартійців, назвавши їх самодіяльністю. Проте невідомо, чому керівництво "трудовиків" не вплинуло на них після червневого голосування Верховної Ради Криму, коли голосами тієї ж "Трудової України" Сергій Куницин, практично, вдруге за останній рік був відправлений у відставку. Тоді прес-служба НДП зробила різку заяву і від імені керівництва партії зажадала від політичних союзників пояснення такої поведінки та її зміни.

Тепер спостерігачі відзначають той факт, що в останній заяві НДП з різким засудженням антиурядових дій Леоніда Грача та комуністів, "Трудова Україна" не згадується. Схоже, критика Сергія Куницина позиції київських і кримських "трудовиків" тепер не отримає повної підтримки з боку Валерія Пустовойтенка. Якщо ж останній кине лідера кримської організації НДП напризволяще, то в останнього з'явиться привід подумати про своє місце в партії, яка втрачає не тільки вплив. Зрештою уже давно помічені теплі стосунки кримського прем'єра з об'єднаними соціал-демократами. Дехто з кримських журналістів стверджує, що лише моральні причини не дозволяли Сергієві Куницину покинути продірявлений корабель НДП. Якщо ж народні демократи виявляться нездатними захистити свого вивокопоставленого однопартійця від своїх же політичних союзників, то ці моральні перепони впадуть. Все вирішуватиме лише політична доцільність і розрахунок. Схоже, тепер слід чекати різких змін на передвиборчому ландшафті Криму.»

А у Києві на передвиборчому фронті спостерігається приріст політичних партій. Так нещодавно заявила про себе партія “Вітчизна” на чолі з генерал-лейтенантом Віленом Мартиросяном, який одночасно очолює координаційну раду при президентові України з вирішення соціальних проблем військовослужбовців. Нову партію сам генерал назвав “партією останньої надії”, лише не уточнив чиєї надії. З Києва повідомляє Сергій Згурець:

«В Україні створено ще одну партію з гучною назвою "Вітчизна" (не плутати з "Батьківщиною"), головою якої обрано генерал-лейтенанта і водночас керівника координаційної ради при президентові України з вирішення соціальних проблем військовослужбовців Вілена Мартиросяна.

Генерала Мартиросяна люди військові (та й не тільки) знають як особу, що надзвичайно симпатизує нинішньому Верховному Головнокомандуючому Леонідові Кучми. Або вдає, що симпатизує. Свою відданість генерал демонстрував уже не раз - особливо у часи політичних баталій. За часів минулих президентських виборів Мартиросян, наприклад, запам"ятався гучною і дивною заявою, що в країні створені спеціальні полки для захисту Леоніда Кучми.

Нині новостворена партія під проводом генерала Вілена Мартиросяна обіцяє втілити в життя давню мрію президента – Всеукраїнський референдум. Лідери "Вітчизни" підтримують зміцнення президентської влади шляхом розширення конституційних повноважень президента. Партія, як каже Мартиросян, вважає, що президент повинен мати право розпускати парламент, призначати і, звісно, звільняти без згоди Верховоної Ради прем"єр-міністра та Генерального прокурора. А народу "Вітчизна" обіцяє повернути віру в справедливість.

Представник проводу новоствореної "Вітчизни" Віталій Романюк, у свою чергу, зазначив, що партія не забуде про людей у погонах.

Втім, навіть якщо головну ставку нова партія зробить на військовослужбовців, чи, точніше, на їхні ображені почуття, то це зовсім не гарантує "Вітчизні" перемоги у битві за парламент. У самих силових структурах уже починається виборче “бродіння”, звідки з армійської буденності нагору - у політику - хочуть вискочити чимало амбітних офіцерів і генералів. І заради цього вони готові говорити про захист останньої надії не менш запально, ніж Вілен Мартиросян.»

Щоб не казали про захист останньої надії партійні лідери та високі державні службовці, усі їхні реальні дії вже підпорядковані наступним парламентським виборам. А оскільки до самих виборів ще досить далеко, то паралельно з цими діями політики щосили напускають словесний туман. Для того, як вважає Сергій Грабовський, щоб дезорієнтувати суперників і чужий електорат:

“Що б не казали вголос партійні лідери та високі державні службовці, всі їхні реальні дії вже підпорядковані наступним парламентським виборам. А оскільки до самих виборів ще досить далеко, то паралельно з цими діями політики щосили напускають словесний туман. Для того, щоб дезорієнтувати суперників і чужий електорат.

Найбільшого туману напустив, звичайно, Віктор Ющенко на Говерлі. Хотів він цього чи ні, але його заяву, здійснену під час сходження на найвищу гору України, всі присутні сприйняли як прагнення створити об'єднання "Наша Україна" на основі двох Рухів та "Реформ і порядку". Натомість після повернення з Карпат до Києва екс-прем'єр і лідер народної довіри заявив дещо інше: що він творитиме широку коаліцію демократичних сил, де будуть і ліво-, і правоцентристи. І ще додав туману: мовляв, об'єднання "Наша Україна" не буде опозиційним, але його політика (цитую): "буде відкритою, моральною, відповідальною перед Богом та людьми. Вона гарантуватиме кожному справедливість і рівність перед законом, захист власності та праці. Така політика поверне людям національну гідність і довіру до влади."

А тепер поставимо перед собою запитання: за умов панування кланово-олігархічного режиму яким буде цей блок? Звісно ж, опозиційним. Не до когось персонально, а до всіх правил гри в українській політиці. Старалися й інші політики. Об'єднані соціал-демократи щосили намагалися продемонструвати свою лояльність до Леоніда Кучми. Але це вдавалося погано. Хоча б тому, що кардинально розійшлися позиції найближчого президентського оточення і есдеків щодо Закону про вибори народних депутатів. Для СДПУ(О) питання про те, чи буде більшість наступного парламенту сформована саме на партійній базі -це питання життя і смерті, оскільки адміністративний ресурс, що гарантує успіх у мажоритарних округах, партія втратила, проте має непогані структури по всій Україні. Тож під прикриттям заяв про лояльність партія нарощує боротьбу з президентською адміністрацією.

А колишній член Соцпартії Іван Чиж заявив, що до виборів може скластися блок соціалістів прогресивних і соціалістів нормальних. Тобто - Наталії Вітренко й Олександра Мороза. Враховуючи добре відомий рівень стосунків двох лідерів, а також істотні розбіжності в ідеології згаданих партій, така заява в очах людей поінформованих виглядає ненауковою фантастикою. А от якийсь наївний провінціал, дивись, і повірить. Чим більше туману - тим реальнішими здаються політичні химери.»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG