Київ, 31 липня 2001 -
Сергій Руденко:
“Пане Сугоняко, чия вина у тому, що збанкрутував один із найбільших банків держави?”
Президент асоціації українських банків Олександр Сугоняко:
“Якщо в загальному вигляді, то вина лежить повністю на вищому державному менеджменті країни. Конкретизую: виконавча влада втручалася в діяльність банку, ї її вина дуже потужна. Законодавча влада винна в тому, що своїми законами захищає боржника –позичальника. “Асоціація банків” про це говорить чотири роки, і ця влада не хоче думати про кредитора, про власника.
Вина в тому є і власників, які не змогли, не схотіли зробити нормальний менеджмент у банку, нормальне управління, яке б не допустило того, що допустило.
Вина ж і на Національному банку, він знав про всі ці проблеми, але вина його в тому, що був недостатньо послідовний у відстоюванні інтересів кредитора, власника перед Верховною Радою.
В Україні - влада позичальника - банкрута або злодія.”
Сергій Руденко:
“Пане Сугоняко, однією з причин банкрутства банку “Україна” експерти називають надмірне адміністративне втручання виконавчої влади у роботу банку. Чи поділяєте ви цю думку?”
Олександр Сугоняко:
“Поділяю, це дуже відомо. Я дуже добре знаю, як одного з керівників банку “Україна” той самий пан Лазаренко опускав в шахту, показував там кілометри і після того умовляв і наказував давати кредити. Знаємо, що держава завинила банку 140 мільйонів, що державна податкова адміністрація винна банку15 мільйонів, відомо , що комерційним структурам під різні гарантії уряду надано декілька сот мільйонів кредитів . Це все відомо, і говорить про нашу адміністративну владу , про слабкий менеджмент, про залежність менеджера від влади.
Банк міг би запросто бути врятований, якби не позиція тих людей, які були зацікавлені в тому банкрутстві. Я маю на увазі боржників-позичальників. Якби держава ( повертаюсь знов до вищого державного менеджменту) поставила за завдання врятувати цей банк і примусити повернути кошти тих, хто взяв ( за домомогою СБУ, МВД, залучивши Нацбанк) – це можна було б зробити. Цього не схотіли. Залежні люди кругом, що зробиш.”
Сергій Руденко:
“Пане Сугоняко, чия вина у тому, що збанкрутував один із найбільших банків держави?”
Президент асоціації українських банків Олександр Сугоняко:
“Якщо в загальному вигляді, то вина лежить повністю на вищому державному менеджменті країни. Конкретизую: виконавча влада втручалася в діяльність банку, ї її вина дуже потужна. Законодавча влада винна в тому, що своїми законами захищає боржника –позичальника. “Асоціація банків” про це говорить чотири роки, і ця влада не хоче думати про кредитора, про власника.
Вина в тому є і власників, які не змогли, не схотіли зробити нормальний менеджмент у банку, нормальне управління, яке б не допустило того, що допустило.
Вина ж і на Національному банку, він знав про всі ці проблеми, але вина його в тому, що був недостатньо послідовний у відстоюванні інтересів кредитора, власника перед Верховною Радою.
В Україні - влада позичальника - банкрута або злодія.”
Сергій Руденко:
“Пане Сугоняко, однією з причин банкрутства банку “Україна” експерти називають надмірне адміністративне втручання виконавчої влади у роботу банку. Чи поділяєте ви цю думку?”
Олександр Сугоняко:
“Поділяю, це дуже відомо. Я дуже добре знаю, як одного з керівників банку “Україна” той самий пан Лазаренко опускав в шахту, показував там кілометри і після того умовляв і наказував давати кредити. Знаємо, що держава завинила банку 140 мільйонів, що державна податкова адміністрація винна банку15 мільйонів, відомо , що комерційним структурам під різні гарантії уряду надано декілька сот мільйонів кредитів . Це все відомо, і говорить про нашу адміністративну владу , про слабкий менеджмент, про залежність менеджера від влади.
Банк міг би запросто бути врятований, якби не позиція тих людей, які були зацікавлені в тому банкрутстві. Я маю на увазі боржників-позичальників. Якби держава ( повертаюсь знов до вищого державного менеджменту) поставила за завдання врятувати цей банк і примусити повернути кошти тих, хто взяв ( за домомогою СБУ, МВД, залучивши Нацбанк) – це можна було б зробити. Цього не схотіли. Залежні люди кругом, що зробиш.”
