Варшава, 31 липня 2001 – Пригадую останню повінь в Україні – було це за прем’єрства Пустовойтенка. Пам’ятаю, як прем’єрський гелікоптер опустився на невеличкому незатопленому острівці коло моста через Дністер і як бігли до прем’єра люди, бо хтось пустив чутку, що будуть там безкоштовно давати ґумаки, по пляшці горілки і банці косерв кожному. Але ґумаків не було, горілки теж, і лише по тому як прем’єр Пустовойтенко відлетів, дали селянам затопленим спечені у шкільній їдальні котлети – наполовину з хлібом. Пустовойтенко нічого не привіз селянам, але ті з небагатьох, хто мав блат з районним начальством, під дудку повені повибудовували нові хати. Переважно це не були селяни. Також завезли були бетонних плит для зміцнення берегів, але плити розікрали – чи самі ті, хто привезли, чи вже місцеві- бозна… Словом, крадуть, а вода сліди змиває. Політики, щоправда, на цьому імені собі не роблять, але халупу сяку-таку збудувати дасться.
Тепер дивлюся в Польщі – як тут з повінню і з політикою? Не скажу, що пов’язання нема, але зв’язок цей по-іншому виглядає. Може, польські політики більш спритніші, потрафлять дивіденди за роботи, і може, самі дивіденти мають скорше моральний, а не матеріальний вимір. Тут уже халупу за гроші для затоплених не збудуєш, бо контроль за коштами дуже жорсткий. Але кожен політик у Польщі, особливо тепер, перед виборами, намагається показати, як він вміє помагати людям у біді. Гріх казати, але таки кращого приводу, ніж повінь, перед виборами не знайти, аби продемонструвати свої найкращі сторони. Бо ж дивіться, привезеш виборцям ковбасу без приводу – дивись, образяться, мовляв, підкупити хоче. А привезти ту ж ковбасу потерпілим від повені, та ще й перед телекамерами – це вже зовсім інша музика.
Мушу сказати, польські політики не без того, аби не їздили до поводян. Одна газета навіть написала, що політики вдають, що не використовують повінь для своїх виборчих цілей, а потерпілі роблять вигляд, що тим політикам у цьому вірять. Але при всьому цьому потерпілим від повені в Польщі уряд ґарантує відшкодування. Дітей обіцяють відправити безкоштовно в зони відпочинку. Їхнім батькам дати по 6 тисяч злотих негайної допомоги. Якщо без жартів, то не лише гарними жестами обходиться. Так, прем’єр теж літає у затоплені реґіони, але тоді возить не дармові ґумаки, а, наприклад, ґарантує позики з найнижчими відсотками – лише 2 відсотки протягом року кожній особі, яка потерпіла від води і яка має відбудувати свій дім. 200 мільйонів злотих, які уряд вже надав на допомогу затопленим, це не гроші, які згодом не знати куди подінуться, не знати на що підуть, кожна злота потрапила у руки потерпілим. І це є важливо. А що політики намагаються використати повінь для того, аби себе показати, то може це і не так погано, якщо за цим справді є реальна і суттєва поміч людям.
Тепер дивлюся в Польщі – як тут з повінню і з політикою? Не скажу, що пов’язання нема, але зв’язок цей по-іншому виглядає. Може, польські політики більш спритніші, потрафлять дивіденди за роботи, і може, самі дивіденти мають скорше моральний, а не матеріальний вимір. Тут уже халупу за гроші для затоплених не збудуєш, бо контроль за коштами дуже жорсткий. Але кожен політик у Польщі, особливо тепер, перед виборами, намагається показати, як він вміє помагати людям у біді. Гріх казати, але таки кращого приводу, ніж повінь, перед виборами не знайти, аби продемонструвати свої найкращі сторони. Бо ж дивіться, привезеш виборцям ковбасу без приводу – дивись, образяться, мовляв, підкупити хоче. А привезти ту ж ковбасу потерпілим від повені, та ще й перед телекамерами – це вже зовсім інша музика.
Мушу сказати, польські політики не без того, аби не їздили до поводян. Одна газета навіть написала, що політики вдають, що не використовують повінь для своїх виборчих цілей, а потерпілі роблять вигляд, що тим політикам у цьому вірять. Але при всьому цьому потерпілим від повені в Польщі уряд ґарантує відшкодування. Дітей обіцяють відправити безкоштовно в зони відпочинку. Їхнім батькам дати по 6 тисяч злотих негайної допомоги. Якщо без жартів, то не лише гарними жестами обходиться. Так, прем’єр теж літає у затоплені реґіони, але тоді возить не дармові ґумаки, а, наприклад, ґарантує позики з найнижчими відсотками – лише 2 відсотки протягом року кожній особі, яка потерпіла від води і яка має відбудувати свій дім. 200 мільйонів злотих, які уряд вже надав на допомогу затопленим, це не гроші, які згодом не знати куди подінуться, не знати на що підуть, кожна злота потрапила у руки потерпілим. І це є важливо. А що політики намагаються використати повінь для того, аби себе показати, то може це і не так погано, якщо за цим справді є реальна і суттєва поміч людям.
