Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 18:38

Чому непослідовна зовнішня політика України вигідна політично-бізнесовій еліті (олігархам)


Чому непослідовна зовнішня політика України вигідна політично-бізнесовій еліті (олігархам)

Прага, 2 серпня 2001 ― Чому деякі західні оглядачі називають українську зовнішню політику “зигзаговою”? Кому іде на користь непослідовність зовнішньо-політичного курсу українського уряду? Останні численні візити в Україну чільних посадовців зі Сходу та Заходу поставили більше запитань, ніж відповідей. Та все ж західні аналітики мають своє пояснення цьому.

Завершується візит в Україну шефа європейської зовнішньої політики Хав’єра Солани. І хоча візитом його приїзд назвати важко (це швидше була робочо-приватна поїздка), тим не менше Солана почув від української влади, що хотів почути – обіцянку провести вільні, демократичні вибори і призупинити постачання зброї Македонії.

Приїзд Солани був третім візитом чільного західного посадовця за останній місяць: перед ним Київ відвідала радник президента США Кондоліза Райс, а ще раніше генеральний секретар НАТО Джордж Робетрсон. Але західні діячі не єдині, хто бомбардує Україну візитами: днями тут побував президент Росії Володимир Путін, а перед ним президент Китаю Дзянь Дземінь.

Але, візити – річ формальна, а закордонна політика – справа серйозніша. Чому Україна не може визначитися, в який бік спрямувати свій зовнішньо-політичний курс? Раніше таку невизначеність пов’язували із поділом самої України на східну і західну: Схід тяжів до Росії, а західна Україна бачила себе частиною Центрально-європейського регіону. Але, існує ще одне пояснення. Експерт з української політики Центру Міжнародних досліджень і безпеки в Торонто Тарас Кузьо вважає, що причина полягає в тому, що така невизначеність цілком задовольняє політичні й комерційні інтереси української еліти.

“З погляду еліти, особливо бізнесової і так званих оліграхів, а також ідеологів, що оточують президента Кучму, таке балансування між Сходом і Заходом дуже вигідне. Це забезпечує їм персональні прибутки і важелі влади.”

В інтерв’ю Радіо Свобода Тарас Кузьо сказав, що для більшості впливових українських діячів і бізнесемнів мова і культура Росії є ближчою і зрозумілішою. Вони також зацікавлені у напів-реформованій економіці, як у Росії, та напів-прозорих правилах ринку, що є несумісним із про-західною зовнішньою політикою.

“Водночас українська еліта, яка є культурно й економічно зорієнтованою на Схід, бажає залишатися при владі. Вони не хочуть, аби україна перетворитися у російську провінцію, а вони позбутися атрибутів влади. Ось чому впродовж 90-х років ця українська еліта завжди була зацікавлена, аби Україна була суверенною державою. Саме задля цього їй потрібні контакти на Заході.”

Прикметно, що і Захід прихильно ставиться до останніх українських урядів. Особливою популярністю користувався Віктор Ющенко, але, виглядає, що й Анатолій Кінах справив приємне враження на Хав’єра Солану: “Нам дуже приємно бачити, як просуваються реформи. Прем’єр-міністр детально пояснив нам економічну ситуацію й процес реформ, і ми заохочуємо його продовжувати цей курс”.

Зважаючи на географічне положення України та її історичні зв’язки з Росією, аналітик Міжнародного Інституту Стратегічних Досліджень у Лондоні Крістофер Ленґтон (Christopher Langton) вважає нормальним явищем пошук Україною свого місця у світі. В інтерв’ю Радіо Свобода він зазначив, що українсько-російські взаємини не розвиваються гладко і нагадав останні висловлювання мера Москви Лужкова щодо приналежності Криму, а також участі України в ГУУАМ – об’єднанні Грузії, України, Узбекистану й Молдови.

Далі говорить Крістофер Ленґтон: “Якщо грубо говорити, то деякі з цих держав, не є добрими друзями Росії. Так що, справді, Україна проводить досить делікатну, але зрозумілу й збалансовану політику в своєму регіоні.”

Якщо підсумувати 5 денний візит Хав’єра Солани в Україну, то привертає увагу 2 моменти. Перше - те, що це був найтриваліший закордонний візит європейського діяча, і друге - Солана, як і раніше, коли був генсеком НАТО, зараз наголошує на геополітичній важливості України.

Проте, канадський аналітик Тарас Кузьо переконаний, що ані Солана, ані інші європейські лідери не готові вести з Україною дискусії щодо її вступу до ЄС. Якби Євросоюз був зацікавлений в цьому, він запропонував би чіткий план інтеграції на 10 чи 15 років, а так, усі заяви лишаються порожніми дипломатичними фразами. Далі Тарас Кузьо: “Оскільки Захід не пропонує Україні реального членства – в НАТО чи ЄС – українська еліта продовжує декларативно заявляти, що хоче в Європу. Хоча, насправді, їй і так добре залишатися між Європою та Євразією в якості буферної зони. Отже, з обох сторін нічого не чуємо окрім риторики, часто порожньої”.

Звичайно після такої спептичної оцінки положення України, євро-оптимістам залишається лише сподіватися, що закордонна політика України зміниться з появою нового, більш орінтованого на Захід покоління.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG