Отож, македонська драма продовжується. Вiдзначаючи державне свято, македонцi не забувають, що їхня держава – неначе хисткий човник на бурхливих хвилях. Болгарськi нацiоналiсти македонцiв вважають захiдними болгарами. Сербськi – пiвденними сербами. Грекам заважає й саме македонське iм’я та їхня iсторiя. Албанськi есктремiсти прагнуть вiдокремiти пiвнiчнi й захiднi райони та приєднати їх до Косова. За таких умов Македонiя наближається до десятої рiчницi незалежностi, за яку у вереснi 1991 року проголосувала абсолютна бiльшiсть населення, незважаючи на нацiональнiсть. У вiвторок з країни виїхало понад ста працiвникiв посольства США у Скоп’є та членiв їхнiх сiмей, а у середу оприлюднено, що Македонiю покидає й половина з-помiж п’ятисот американських вiйськовослужбовцiв, що їх там було розташовано.
Країнi, яка два роки тому стала притулком для сотень тисяч косовських албанцiв, наразi загрожує небезпека саме вiд албанської меншини. Колишнi бiйцi за свободу Косова постачають своїм землякам зброю й заохочують їх боротися проти держави, яку вони ще донедавна вважали зразком демократiї.
В день нацiонального свята Македонiя на такому самому роздорiжжi, на якому була й десять рокiв тому. Тодi її громадяни боялися гегемонiї Бєлграда. Наразi бояться однi одних. Що несе молодiй країнi Iлля-громовержець? Новi громи й блискавицi чи затишшя пiсля бурi? У Македонiї кажуть: Якщо вранцi є добрi новини, до вечора будуть поганi.