Прага, 8 серпня 2001 — Переобраний на другий термін Президент Ісламської Республіки Іран, поміркований реформатор Мохаммад Хатамі нарешті склав присягу — після триденної затримки, що її спричинила суперечка з консервативними силами. Цього разу гору взяли консерватори.
Мохаммад Хатамі на урочистій церемонії в середу був незвично серйозний.
«Перед усемогутнім Богом, перед священним Кораном і перед іранським народом я, як Президент, клянуся захищати офіційну релігію країни, систему Ісламської Республіки і Конституцію», – промовив Хатамі слова присяги.
Його завдання в другий і останній чотирирічний термін на посаді керівника країни буде дуже непросте: втримати реформістські здобутки першого терміну й вести країну далі до демократії. Точніше, до «ісламської демократії»: Президент, сам представник ісламського духовенства середньої ланки, не має ані найменших намірів демонтовувати згадану в тексті присяги систему Ісламської Республіки, як офіційно й називається країна. А розвиток «релігійної демократії» Хатамі вважає головною метою ісламської революції, яка свого часу змела владу шаха й запровадила нинішній режим.
Але хоча і Президентом знову став хай і поміркований, та реформіст, і в парламенті більшість мають його однодумці, жорсткий режим ісламської теократії так просто не відступає — що він знову й засвідчив уже в перші дні другого терміну Хатамі, а власне, й затримав початок цих перших днів.
Напередодні призначеного спершу на неділю дня інавґурації парламент зважився на небачений досі крок — на вакантні місця в вельми консервативній і вельми впливовій Опікунській Раді він відмовився обрати жодного з поданих кандидатів, назвавши їх «заполітизованими». Опікунська Рада за Конституцією наглядає за виборами чи схвалює на подання до парламенту, а потім затверджує після парламенту всі закони, перевіряючи їх на відповідність ісламським нормам; а кандидатів до неї, яких має право розглядати парламент, пропонує керівник не менш консервативної судової влади, Аятолла Махмуд Хашемі Шахруді. Ці ж консервативні сили наполягали, що без повного складу Ради інав∂урація неможлива.
Але парламентарі протрималися недовго: адже заручником суперечки опинився провідник реформ і Президент країни Мохаммад Хатамі. Тож коли сам Верховний Керівник Ірану, Аятолла Алі Хаменеї, що головніший за Президента, «пояснив»: для обрання кандидат до Опікунської Ради потребує лише відносну більшість голосів депутатів, а не абсолютну, — голосування повторили — і обох кандидатів чудово обрали. Одного 67, а іншого 62 голосами з 249 присутніх законодавців…
І хоча Мохаммад Хатамі щиро прагне щонайбільше демократизувати Ісламську Республіку, уже в середу йому знову нагадали, з якими супротивниками він має справу. Щойно скінчилася його інавґураційна промова, як надійшло повідомлення, що судова влада закрила ще одну популярну ліберальну газету — вона-бо надрукувала в середу інтерв’ю з критикою голови іранського судочинства. Це вже принаймні 18-а закрита в Ірані газета. Боротьбі за реформування країни краю не видно…
Мохаммад Хатамі на урочистій церемонії в середу був незвично серйозний.
«Перед усемогутнім Богом, перед священним Кораном і перед іранським народом я, як Президент, клянуся захищати офіційну релігію країни, систему Ісламської Республіки і Конституцію», – промовив Хатамі слова присяги.
Його завдання в другий і останній чотирирічний термін на посаді керівника країни буде дуже непросте: втримати реформістські здобутки першого терміну й вести країну далі до демократії. Точніше, до «ісламської демократії»: Президент, сам представник ісламського духовенства середньої ланки, не має ані найменших намірів демонтовувати згадану в тексті присяги систему Ісламської Республіки, як офіційно й називається країна. А розвиток «релігійної демократії» Хатамі вважає головною метою ісламської революції, яка свого часу змела владу шаха й запровадила нинішній режим.
Але хоча і Президентом знову став хай і поміркований, та реформіст, і в парламенті більшість мають його однодумці, жорсткий режим ісламської теократії так просто не відступає — що він знову й засвідчив уже в перші дні другого терміну Хатамі, а власне, й затримав початок цих перших днів.
Напередодні призначеного спершу на неділю дня інавґурації парламент зважився на небачений досі крок — на вакантні місця в вельми консервативній і вельми впливовій Опікунській Раді він відмовився обрати жодного з поданих кандидатів, назвавши їх «заполітизованими». Опікунська Рада за Конституцією наглядає за виборами чи схвалює на подання до парламенту, а потім затверджує після парламенту всі закони, перевіряючи їх на відповідність ісламським нормам; а кандидатів до неї, яких має право розглядати парламент, пропонує керівник не менш консервативної судової влади, Аятолла Махмуд Хашемі Шахруді. Ці ж консервативні сили наполягали, що без повного складу Ради інав∂урація неможлива.
Але парламентарі протрималися недовго: адже заручником суперечки опинився провідник реформ і Президент країни Мохаммад Хатамі. Тож коли сам Верховний Керівник Ірану, Аятолла Алі Хаменеї, що головніший за Президента, «пояснив»: для обрання кандидат до Опікунської Ради потребує лише відносну більшість голосів депутатів, а не абсолютну, — голосування повторили — і обох кандидатів чудово обрали. Одного 67, а іншого 62 голосами з 249 присутніх законодавців…
І хоча Мохаммад Хатамі щиро прагне щонайбільше демократизувати Ісламську Республіку, уже в середу йому знову нагадали, з якими супротивниками він має справу. Щойно скінчилася його інавґураційна промова, як надійшло повідомлення, що судова влада закрила ще одну популярну ліберальну газету — вона-бо надрукувала в середу інтерв’ю з критикою голови іранського судочинства. Це вже принаймні 18-а закрита в Ірані газета. Боротьбі за реформування країни краю не видно…
