Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 01:06

Площі


Площі

Агори, форуми, майдани, площі В Мадриді, Римі, Львові, Пирогощі, А також інші сонячні місця, Де відьом спалюють, - програма ця

Київ, 9 серпня 2001 - Надходить ніч. Легенький вітер намагається загасити тонкий вогонь, що тремтить над глиняним горщиком. Розтоплене сало чадить. Пахне смаженим м”ясом і полином, який цвіте позаду печер. На маленькому просторі між печерами сидять при вогні молоді художники. Перші серед перших. Вони щойно закінчили малювати бізона, відпочивають. Цей простір – їхній майдан. Мине кілька сотень тисяч років, і майдан тієї доби залишиться тільки спогадом, як і самі художники. Правда, малюнки їхні дійдуть крізь віки до нових світанків. Було це в Іспанії, Італії, Франції чи Україні? Було і там, і там. Печери Альтаміра і Ласко лиш недавно відкрили свої таємниці. А скільки ще не відкритих!

Минав час. Нові люди знаходили собі місце для нових майданів. Агори, форуми, площі, майдани існують , відколи існують люди. Бо людям в усі часи треба десь зустрічатися, мати місце для серйозних розмов і з”ясувань своїх людських безкінечних питань…

Із притаманним людству гумором площі та майдани обладнувалися максимально необхідними речами – скажімо,

для священного багаття, на якому можна було спалити не одну відьму. Навіть таку популярну, як Жанна Д”Арк.

Особливо примітним у цьому плані було середньовіччя, сумний і красивий час людської доби. Моя колега Надія Степула писала в одному зі своїх віршів: “Мадрид,площа Сонця” - про ту площу, на якій власне спалювали колись єретиків:

Не так давно цвіла тут інквізиція Вогнями, що від сонця гарячіш. Чи то була помилка, чи позиція? Історіє, чому тепер мовчиш?

Історія, правда не завжди мовчить. Але й непросто почути те, що вона могла б розповісти.

Сліди людських цивілізацій прочитуються в пам”ятках, пам”ятниках, впадають в око збережені святині та набутки пращурів. Минають століття, а площі, майдани стоять, як стояли. Хіба що нові над ними віють вітри. Та не спалюють уже нікого на тих майданах. Їм дивуються туристи – як тією ж площею Сонця в Мадриді.Їх відвідують паломники – як площу перед собором святого Петра у Римі. Їх оспівують, - як Красну Прєсню у Москві. Їх реконструюють, як майдан Незалежності у Києві…

Найдавніші майдани, впорядковані людьми, часто виконували роль ринків, базарчиків або ж слугували для обговорення там важливих питань. І, хоч задовго до Древніх Греції та Риму на земній кулі вже існували цивілізації, прийнято вважати, що цивілізація почалася саме з них. А перші майдани , відомі з тих часів, не дуже різнилися від сучасних міських площ. Древньогрецькі майдани посеред міст називалися АГОРАМИ. На агорі стояли статуї богів, а також місцевих політичних діячів та спортсменів, переважно атлетів. Тут відбувалися дружні зустрічі, тут був ринок, де можна було щось продати і купити, тут мармурові плити виконували роль холодильників для продуктів. А гурти безробітних очікували тих, хто найме їх на якусь роботу. На агорі працювали міняйли, яких називали трапедзітами, бо вони сиділи за столиками, де міняли монети одного міста на монети іншого. Напрошуються паралелі з міняйлами в Києві, котрі міняють долари на гривні, - хіба ні?

Римські площі в центрі міста називалися форумами, вони були, як правило, оточені храмами та цивільними спорудами. На ринковах площах римляни часом проводили бої для глядачів. Після того, як десь у п”ятдесяті роки після Різдва Христового у місті Фідені неподалік Рима переповнені трибуни не витримали й під обломками було поховано п”ятдесят тисяч чоловік, таку практику відмінили.

Після того трибуни на площі міг будувати хіба той, хто засвідчив, що мє чотириста тисяч сестерціїв – це приблизно так, як чотириста тисяч нинішніх німецьких марок.І тільки на перевірено твердому грунті. Знов чомусь паралелі напрошуються. І знов з майданом Незалежності в Києві. Бо ж досі невідомо, чи таки затверджені проекти пам”ятника Незалежності в архітектурних інстанціях, санепідемічних та інших організаціях. Подейкують, що не затверджений проект ніде, а затверджується тепер – заднім числом.

Форум, як і агора, слугував для потреб організанованого ринку, де також виступали акробати та інші клоуни, розважаючи городян. З того часу минуло багато століть, але акробати, клоуни тощо розважають городян і сьогодні на центральних площах Парижа, Рима, Києва та інших.

Ніхто не заперечить, що люди з правіку поклонялися вогню, світлу,сонцю. Може, тому так багато площ Сонць у світі. Від богині сонця Аматерасу народився легендарний імператор Японії Дзіму-тенно.отже, японська нація народжена від сонця. Маленький майданчик сонця був колись у Камакурі, недалеко від теперішнього Токіо.

А ось в Іспанії площа Сонця є й сьогодні. Колись тут спалювали позначених інквізицією єретиків. Навесні, коли березневий Мадрид світиться мімозами, уявити собі таке вогнище на цій площі важко. А влітку, коли у теплому іспанському небі світяться зорями душі спалених, на цій площі таки трохи моторошно. Що не заважає численним туристам пити тут каву, весело перемовлятися, фотографуватися й не шукати істину в царстві снів.

Майдани оновлюються. Там, де шуміли торгові ряди, лилася кров у показових боях, де горіли священні вогнища або марширували паради військ, тепер тільки вимита дощами бруківка або сивий асфальт може про те пам”ятає. Нуртує життя у столицях та менших містах і містечках. На їхніх центральних площах зустрічаються люди, щоб поговорити або, обійнявшись, мовчати. Дзюркоче вода у фонтанах, купаються голуби в сонячних бризках, сидять міняйли на лавках, чемні бабусі видивляють клоунів та проводжають сумними очима кожну юнку в міні-спідниці. Іноді на ці майдани виходять танки. Так буде цього року на майдані Незалежності в Києві. Парад на оновленому майдані з нагоди десятої річниці Незалежності України напевно буде величним, таким, якого цей майдан ще не бачив.

І, хоч тут ніколи нікого не спалювали, САМОСПАЛЕННЯМ погрожують деякі люди, котрі хочуть нагадати всім іншим про справжній стан речей в Україні, як заявив голова “Самостійної України” Олександр Башук цими днями.Самоспаленнням, приуроченим саме до Дня незалежності України…

Сподіваюся, що не цим увійде в історію оновлений майдан у Києві.

Такого розмаху оновлення не знав жодний майдан ні в Парижі, ні в Римі, ні в Токіо. Вражаюча фігура Матері-України та фігури братів Кия, Щека, Хорива і їх сестри Либеді очевидно привертатимуть увагу киян і гостей. Правда, вулиця Хрещатик у Києві, що пересікається з майданом Незалежності, така коротка, що продивляється наскрізь.І на протилежному кінці від пам”ятника незалежності стоїть пам”ятник Володимиру Іллічу Лєніну, як свідчення безмежного українського плюралізму. І тепер ансамбль вулиці Хрещатик у Києві воістину ілюструватиме одну з провідних рис національного характеру, яка називається “і вашим і нашим”.

А час біжить. Повз агори, форуми, площі, майдани. Чи не біжить? Чи час є тим берегом, повз який, наче вода, течуть віки, люди, пам”ятники, вогнища? Про який француз П”єр Буаст казав: “Час нерухомий. Нам здається що він біжить. Але ні, це минаємо ми”. П”єра Буаста за цю крамолу не спалили, бо інквізиції на той час уже не було.

Але й досі ніхто не знає, чи таки час біжить, чи біжать повз нього вулиці й міста. Факт, що майдани, площі залишаються. Іноді – таки на віки.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG