Симферополь, 13 серпня 2001 - Справа мелітопольського журналіста Євгена Рибки, заарештованого і побитого міліцією в Севастополі, є вельми показовою. Сам Євген Рибка каже, що коли б на його місці виявився б не журналіст, а пересічний громадянин, то навряд чи він обійшовся офіційним попередженням і добою відсидки за міліцейськими гратами.
Нагадаю, що мелітопольський журналіст Євген Рибка постраждав за носіння короткої зачіски і чорної футболки. Це дало севастопольськими правоохоронцям підстави запідозрити його у приналежності до неонацистського угруповання “Скінхед” і, добряче нам’явши боки, запроторити його на добу до буцегарні. Швидкий суд 29 липня визнав пана Рибку винним у “злісному спротиві представникам влади” й офіційно його “попередив”.
Євген Рибка, вийшовши на волю назвав свій арешт і засудження несправедливим. За його словами, це – посміховисько над законом. Журналіста затримали і засудили, практично, нізащо. Пан Рибка та його колеги з Асоціації журналістів Мелітополя вважають, що коли б на його місці виявився б не журналіст, а пересічний громадянин, то навряд чи він обійшовся офіційним попередженням і добою відсидки за міліцейськими гратами.
Як мовиться у заяві Кримської Асоціації вільних журналістів, “те, що сталося з Євгеном Рибкою, – не просто “помилка слідства”. Це злочин проти свободи і прав людини. Це наслідок тієї безкарності і вседозволеності можновладців щодо звичайних громадян, що вже стали традицією в нашій країні. Розправа над мелітопольським журналістом ще раз підтвердила, що ніхто з нас ніде не може почуватися у безпеці: ні на роботі, ні на вулиці, ні у власному помешканні або ж на відпочинку”.
За повідомленням Євгена Рибки, від подав скаргу на дії міліції до прокуратури Севастополя. Юристи із Севастопольської правозахисної групи готують звернення до Верховного Суду України з метою опротестувати рішення Нахімовського місцевого суду Севастополя. Проте, севастопольська міліція задіяла власні резерви для того, щоб виправдати дії своїх співробітників.
Днями центри громадських зв’язків міських управлінь МВС та СБУ повідомили, що в місті ліквідовано молодіжне неофашистське угруповання “Скінхед”, яке, начебто, готувало у Севастополі провокацію в день, коли там перебували президенти України і Росії. І, буцімто, пан Рибка контактував із “Скінхедами”. Журналіст одразу ж спростував ці повідомлення, назвавши їх нісенітницею. Тепер він збирається ще й позиватися до міліції за образу честі і гідності та паплюження його ділової репутації.
Слід сказати, що за Євгена Рибку заступилися ціла низка журналістських вітчизняних і закордонних організацій. Чи міг би розраховувати пересічний громадянин на таку увагу преси і громадськості? Напевно, що ні, а це означає, що він не міг би розраховувати і на дієвий правовий захист його порушених прав.
Нагадаю, що мелітопольський журналіст Євген Рибка постраждав за носіння короткої зачіски і чорної футболки. Це дало севастопольськими правоохоронцям підстави запідозрити його у приналежності до неонацистського угруповання “Скінхед” і, добряче нам’явши боки, запроторити його на добу до буцегарні. Швидкий суд 29 липня визнав пана Рибку винним у “злісному спротиві представникам влади” й офіційно його “попередив”.
Євген Рибка, вийшовши на волю назвав свій арешт і засудження несправедливим. За його словами, це – посміховисько над законом. Журналіста затримали і засудили, практично, нізащо. Пан Рибка та його колеги з Асоціації журналістів Мелітополя вважають, що коли б на його місці виявився б не журналіст, а пересічний громадянин, то навряд чи він обійшовся офіційним попередженням і добою відсидки за міліцейськими гратами.
Як мовиться у заяві Кримської Асоціації вільних журналістів, “те, що сталося з Євгеном Рибкою, – не просто “помилка слідства”. Це злочин проти свободи і прав людини. Це наслідок тієї безкарності і вседозволеності можновладців щодо звичайних громадян, що вже стали традицією в нашій країні. Розправа над мелітопольським журналістом ще раз підтвердила, що ніхто з нас ніде не може почуватися у безпеці: ні на роботі, ні на вулиці, ні у власному помешканні або ж на відпочинку”.
За повідомленням Євгена Рибки, від подав скаргу на дії міліції до прокуратури Севастополя. Юристи із Севастопольської правозахисної групи готують звернення до Верховного Суду України з метою опротестувати рішення Нахімовського місцевого суду Севастополя. Проте, севастопольська міліція задіяла власні резерви для того, щоб виправдати дії своїх співробітників.
Днями центри громадських зв’язків міських управлінь МВС та СБУ повідомили, що в місті ліквідовано молодіжне неофашистське угруповання “Скінхед”, яке, начебто, готувало у Севастополі провокацію в день, коли там перебували президенти України і Росії. І, буцімто, пан Рибка контактував із “Скінхедами”. Журналіст одразу ж спростував ці повідомлення, назвавши їх нісенітницею. Тепер він збирається ще й позиватися до міліції за образу честі і гідності та паплюження його ділової репутації.
Слід сказати, що за Євгена Рибку заступилися ціла низка журналістських вітчизняних і закордонних організацій. Чи міг би розраховувати пересічний громадянин на таку увагу преси і громадськості? Напевно, що ні, а це означає, що він не міг би розраховувати і на дієвий правовий захист його порушених прав.
