Прага, 13 серпня 2001 — Президент Куби Фідель Кастро відсвяткував у понеділок свої 75-і роковини в Венесуелі — країні, яка йому в нинішньому світі чи не найближче до душі.
Сам день народження незмінного вже протягом 42 років кубинського керівника було оповито таємницею — програму його перебування в Венесуелі на понеділок не оголошували. Але святкування у вигляді візиту до цієї латиноамериканської країни загалом вдалося: дарунком Фіделеві Кастрові від венесульського Президента Уґа Чавеса став високий державний орден, присвячений пам’яті борця за незалежність країн реґіону Сімона Болівара, а ще — недільна подоріж до національного парку з екзотичною дикою природою, оповіді про яку надихнули сера Артура Конан Дойла написати «Загублений світ».
«Я ніби народжуюся знову» — наводить Кастрові слова газета кубинських, так би мовити, комсомольців Хубентуд Ребельде — «Повстала молодь». Уґо Чавес, вітаючи гостя, назвав його «75-річним молодиком». Але вік таки дав про себе знати в перебігу першої закордонної поїздки Кастра відтоді, як у червні він втратив свідомість під час промови, звернули увагу спостерігачі: вони зазначили й те, як «незламний Фідель» спіткнувся на летовищі, й як йому було тяжко витримувати спеку, й на дивовижно коротку промову — всього 40-хвилинну замість звичних кількох годин.
Але поки на Кубі Кастрів молодший, хоча вже теж 70-річний, брат Рауль іще тільки готується в разі чого перебрати владу, сам Фідель на своє свято обрав країну, з нинішнім президентом якої його пов’язують не тільки тісні особисті взаємини, а й схожі ідеологічні симпатії та збройна участь у революційному русі. Уґо Чавес, перш ніж перемогти на президентських виборах 1998 року з обіцянками викорінити корупцію й побороти нужденність, яка опосіла половину мешканців Венесуели, ще 92-го очолив було невдалий воєнний переворот проти тодішньої здискредитованої влади — а тепер упевнений, що залишиться на найвищій посаді до 2013 року: нова Конституція, яку переписали Чавесові прихильники, дає йому змогу 2007-го балотуватися ще на 6 років. Минулого тижня Чавес промовив такі знайомі українським виборцям слова: протягом наступного десятиліття ми будуватимемо підвалини Венесуели, сказав він, «і, гадаю, просто необхідно, щоб я й далі залишався капітаном цього корабля ще кілька років». Чавес, що виступає за справедливіший розподіл багатства і взагалі за «соціяльну справедливість», хоча й не планує всезагальної націоналізації і встановлення соціялістичного режиму, вочевидь хотів би постати як другий Фідель Кастро, зазначають оглядачі, — але принаймні він уже тягне на такого самого найнепередбачуванішого латиноамериканського керівника.
Тісна дружба Кастра й Чавеса, що вилилася цього разу в безліч обіймів, спогадів про минулу боротьбу і партію в доміно, зробила Венесуелу головним торговельним партнером Куби і її стратегічним союзником у Латинській Америці. В обмін на венесуельську нафту там працює кількасот кубинських лікарів і спортивних тренерів; тепер на розширення двосторонньої співпраці, серед іншого, до них додадуться сільськогосподарські експерти.
На таке зближення Венесуели з Кубою дуже скоса позирають Сполучені Штати Америки. Уґо Чавес, прийшовши до влади, вже віддалив свою країну від США й постійно засуджує американську геґемонію в світових справах. Але в Вашинґтоні це так-сяк терплять — адже, на відміну від свого кубинського друга, Президент Венесуели від головних засад демократії й ринку не відступає.
Сам день народження незмінного вже протягом 42 років кубинського керівника було оповито таємницею — програму його перебування в Венесуелі на понеділок не оголошували. Але святкування у вигляді візиту до цієї латиноамериканської країни загалом вдалося: дарунком Фіделеві Кастрові від венесульського Президента Уґа Чавеса став високий державний орден, присвячений пам’яті борця за незалежність країн реґіону Сімона Болівара, а ще — недільна подоріж до національного парку з екзотичною дикою природою, оповіді про яку надихнули сера Артура Конан Дойла написати «Загублений світ».
«Я ніби народжуюся знову» — наводить Кастрові слова газета кубинських, так би мовити, комсомольців Хубентуд Ребельде — «Повстала молодь». Уґо Чавес, вітаючи гостя, назвав його «75-річним молодиком». Але вік таки дав про себе знати в перебігу першої закордонної поїздки Кастра відтоді, як у червні він втратив свідомість під час промови, звернули увагу спостерігачі: вони зазначили й те, як «незламний Фідель» спіткнувся на летовищі, й як йому було тяжко витримувати спеку, й на дивовижно коротку промову — всього 40-хвилинну замість звичних кількох годин.
Але поки на Кубі Кастрів молодший, хоча вже теж 70-річний, брат Рауль іще тільки готується в разі чого перебрати владу, сам Фідель на своє свято обрав країну, з нинішнім президентом якої його пов’язують не тільки тісні особисті взаємини, а й схожі ідеологічні симпатії та збройна участь у революційному русі. Уґо Чавес, перш ніж перемогти на президентських виборах 1998 року з обіцянками викорінити корупцію й побороти нужденність, яка опосіла половину мешканців Венесуели, ще 92-го очолив було невдалий воєнний переворот проти тодішньої здискредитованої влади — а тепер упевнений, що залишиться на найвищій посаді до 2013 року: нова Конституція, яку переписали Чавесові прихильники, дає йому змогу 2007-го балотуватися ще на 6 років. Минулого тижня Чавес промовив такі знайомі українським виборцям слова: протягом наступного десятиліття ми будуватимемо підвалини Венесуели, сказав він, «і, гадаю, просто необхідно, щоб я й далі залишався капітаном цього корабля ще кілька років». Чавес, що виступає за справедливіший розподіл багатства і взагалі за «соціяльну справедливість», хоча й не планує всезагальної націоналізації і встановлення соціялістичного режиму, вочевидь хотів би постати як другий Фідель Кастро, зазначають оглядачі, — але принаймні він уже тягне на такого самого найнепередбачуванішого латиноамериканського керівника.
Тісна дружба Кастра й Чавеса, що вилилася цього разу в безліч обіймів, спогадів про минулу боротьбу і партію в доміно, зробила Венесуелу головним торговельним партнером Куби і її стратегічним союзником у Латинській Америці. В обмін на венесуельську нафту там працює кількасот кубинських лікарів і спортивних тренерів; тепер на розширення двосторонньої співпраці, серед іншого, до них додадуться сільськогосподарські експерти.
На таке зближення Венесуели з Кубою дуже скоса позирають Сполучені Штати Америки. Уґо Чавес, прийшовши до влади, вже віддалив свою країну від США й постійно засуджує американську геґемонію в світових справах. Але в Вашинґтоні це так-сяк терплять — адже, на відміну від свого кубинського друга, Президент Венесуели від головних засад демократії й ринку не відступає.
