Київ, 14 серпня 2001 - Теперішній світ є чимось таким, від чого голова макітриться дедалі більше. Все це прагне називатися техногенною революцією з тяжінням до мікровсесвіту. Донедавна одна з британських компаній намагалася здивувати нас клавіатурою-носовичком. Нині цю тонку мереживну конструкцію посунуто до рівня кувалди. Хлопці з компанії “Х”юлетт Паккард” розробляють молекулярний комп’ютер, перевага якого полягає у надзвичайно малих розмірах транзисторів; роль останніх у цьому разі виконуватимуть молекули. За оцінкою вчених, вже нині можна створити молекулярний процесор, у сто міль”ярдів разів економічніший від теперішніх мікропроцесорів. Все це відбувається нині.
Трансцеденція і цимус нашого життя, окрім іншого, полягає ще й у різноманітних “випадкових не випадковостях”, себто, у хитро закручених закономірностях. Скажімо, 12 серпня маємо день народження персонального комп”ютера у “Сіліконовій долині” (Каліфорнія, США), який дивним чином збігається з датою сумнозвісного затоплення великодержавного “Курська”. Російський Інтернет, у свою чергу, народився в один день з прісновідомим ГКЧП, а той, відповідно, припав на день народження нашої співробітниці Богдани Костюк. Все це туго налазить на голову, себто випадає з нормальної логіки і чимось нагадує політичні будні в посттоталітарному просторі, про який так багато пишуть посттоталітарні газети. Віктор Недоступ. Огляд електронних мас-медіа.
Дипломатичний СНДівський пафос не справдився. Політична плутанина і побутова дезорієнтація. Вітєбск, Севастополь, Сочі… Стало зрозуміло – гора вкотре породила мишу. Але інтернет-медія не дуже розгубилися. Проблем завжди вистачає.
“Українська правда” не стомлюється аналізувати та прогнозувати. “Хто переможе у 2002-му?” – рейтинги політиків та партій за даними центру “Соціополіс”. Текст рясно поцяцьковано цифрами і притрушено відсотками. Як поночі в сливи дивитися, але такі закони жанру статистики. Приблизний висновок: громадяни найбільше довіряють Вікторові Ющенку, церкві та Комуністичній партії. Найменше
Леонідові Кучмі, попам та офіцерам. Армія викликає симпатію, міліція – занепокоєння. Від Кінаха не очікують чогось собливого, щоправда й особливих претензій нема. Якось так воно перед виборчим стартом.
Тим часом прокуратури України та Росії побраталися у черговій спробі хоч трохи посадити Юлію Тимошенко. Подробиці і нюанси – в “Кореспондент-нет”. Тимошенко заявила, що порушення проти неї кримінальних справ свідчить про наступне: “Росія вірно оцінила мої можливості захисту національних інтересів.” Деталь від “Ізвєстій ру”: російська прокуратура не може притягнути Тимошенко, водночас не має законного права передавати свої справи до прокуратури іншої держави. Сама пані Юлія вважає це результатом домовленостей Кучми та Путіна щодо знищення української опозиції. А також справою, потрібною для просування кандидатури Кучми на третій термін правління в Україні. Дивно, зауважила Тимошенко, що Росія, двічі наступивши на подібні граблі, вирішила ще раз “зробити ставку” на “живий труп”.
Російська електронна преса в цьому питанні на диво сінхронна з українською. Втім, у росіян свій Президент і свої невдоволення. Інтернет-видання “Росія” публікує матеріали “круглого столу” на тему “Команда Путіна – чим вона може допомогти Росії?”. Епоха чекістського міфу завершилась. Висновки невеселі – населення збідніло, державність ерозійована. Доповідь Шаміля Султанова: замість модернізації суспільства пропонується заповільнена деградація. Валерій Соловей запитується: в Росії Президент чи резидент? І зазначає, що політика Путіна більш віртуальна, ніж реальна, і швидше рейтингова, ніж результативна.
Отже, гора породжує мишу, цим переймаються українські високі чини, а потерпаємо чомусь ми з вами. Люди з розпачу роблять дурниці. В Луцьку, передає УКРОП, затримано персонажа зі “стінгером”. “Братуха” так і не зміг пояснити, де він його взяв і навіщо це йому здалося.
Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”.
Поки витворювався сценарій цієї програми, у світі високих технологій відбулось ще одне зрушення. Вищезгаданий молекулярний комп”ютер було зміщено на рівень кувалди новою квантовою машиною, яка працюватиме на атомах і субатомних частках, які у сотні тисяч разів менші від молекул. Розробкою одразу зацікавилось Міністерство Оборони та Агентство національної безпеки Сполучених Штатів. Себто, знову маємо приклад поєднання високого з чимось військвим і дуже політичним. Український Інтернет на цьому тлі виглядає такою собі печерою з відповідним народонаселенням.
В одному з попередніх випусків “Інтернет-майдану” я розповідав про штани для продвинутої публіки. Нещодавно газета “The New York Times” повідомила про колишнього чікагського адвоката Скота Джордана, який винайшов жилет, де всі ймовірні і неймовірні гаджети, разом з персональним компютером, клавіатурою, мобільником тощо можна з”єднувати між собою дротиками, непомітними для стороннього ока. Винахідник запатентував цю річ, відкрив свою фірму і, недбало покурюючи, продає жилети по 159 доларів за штуку на сайті СКОТВЕСТ КРАПКА КОМ. Тим часом моя колега Богдана Костюк, якраз під свій день народження повернулась з Австрії, де левову частку свого часу присвятила вивченню австрійського туризму в Інтернеті. Австрійці, як з”ясувалось, рекламують у своїй державі усе – від альпійських краєвидів та пам”яток історії та архітектури до лікерів і цукерок під логотипом “Моцарт” та однойменних музичних фестивалів. На веб-сайтах Міністерства закордонних справ та туристичних агенцій Австрія виглядає маленькою симпатичною країною з зеленими та подеколи сніжними верхівками Альп, акуратними селищами у горах, казковими містами, по яких можна вивчати історію Австро-Угорщини – а над цим пливуть колокольні дзвони бенедиктинських абатств і чути моцартівські мелодії.
Від прохолодних Альп повернімось у каламутні, але рідні води незнищенного Дніпра з такою потужною флорою і такою дещо миршавою фауною. Тим не менше, вода є вода. Вона провокує на різні форми аквафізкультури. Одні дрочать моторки, інші смикають вудки, ще хтось з шаленою радістю стрибає прямо в штанях з мосту Патона - батька українського електрозварювального апарату. Ну а мій колега Віталій Пономарьов тим часом напинає вітрила і серфінгує, серфінгує… Плавно і красиво.
Передача, як ви уже помітили, добігає свого кінця. А, технологічна революція, як ви уже помітили, кінця свого не має. Скоро компютер стане таким маненький, що без мікроскопа його не вгледиш. Зато він таки поставить нас під мікроскоп. Я вже навіть зараз відчуваю чийсь пильний і не дуже добрий погляд за спиною. Так що, про всяк випадок спльовую через ліве плече і прощаюся з вами.
Трансцеденція і цимус нашого життя, окрім іншого, полягає ще й у різноманітних “випадкових не випадковостях”, себто, у хитро закручених закономірностях. Скажімо, 12 серпня маємо день народження персонального комп”ютера у “Сіліконовій долині” (Каліфорнія, США), який дивним чином збігається з датою сумнозвісного затоплення великодержавного “Курська”. Російський Інтернет, у свою чергу, народився в один день з прісновідомим ГКЧП, а той, відповідно, припав на день народження нашої співробітниці Богдани Костюк. Все це туго налазить на голову, себто випадає з нормальної логіки і чимось нагадує політичні будні в посттоталітарному просторі, про який так багато пишуть посттоталітарні газети. Віктор Недоступ. Огляд електронних мас-медіа.
Дипломатичний СНДівський пафос не справдився. Політична плутанина і побутова дезорієнтація. Вітєбск, Севастополь, Сочі… Стало зрозуміло – гора вкотре породила мишу. Але інтернет-медія не дуже розгубилися. Проблем завжди вистачає.
“Українська правда” не стомлюється аналізувати та прогнозувати. “Хто переможе у 2002-му?” – рейтинги політиків та партій за даними центру “Соціополіс”. Текст рясно поцяцьковано цифрами і притрушено відсотками. Як поночі в сливи дивитися, але такі закони жанру статистики. Приблизний висновок: громадяни найбільше довіряють Вікторові Ющенку, церкві та Комуністичній партії. Найменше
Леонідові Кучмі, попам та офіцерам. Армія викликає симпатію, міліція – занепокоєння. Від Кінаха не очікують чогось собливого, щоправда й особливих претензій нема. Якось так воно перед виборчим стартом.
Тим часом прокуратури України та Росії побраталися у черговій спробі хоч трохи посадити Юлію Тимошенко. Подробиці і нюанси – в “Кореспондент-нет”. Тимошенко заявила, що порушення проти неї кримінальних справ свідчить про наступне: “Росія вірно оцінила мої можливості захисту національних інтересів.” Деталь від “Ізвєстій ру”: російська прокуратура не може притягнути Тимошенко, водночас не має законного права передавати свої справи до прокуратури іншої держави. Сама пані Юлія вважає це результатом домовленостей Кучми та Путіна щодо знищення української опозиції. А також справою, потрібною для просування кандидатури Кучми на третій термін правління в Україні. Дивно, зауважила Тимошенко, що Росія, двічі наступивши на подібні граблі, вирішила ще раз “зробити ставку” на “живий труп”.
Російська електронна преса в цьому питанні на диво сінхронна з українською. Втім, у росіян свій Президент і свої невдоволення. Інтернет-видання “Росія” публікує матеріали “круглого столу” на тему “Команда Путіна – чим вона може допомогти Росії?”. Епоха чекістського міфу завершилась. Висновки невеселі – населення збідніло, державність ерозійована. Доповідь Шаміля Султанова: замість модернізації суспільства пропонується заповільнена деградація. Валерій Соловей запитується: в Росії Президент чи резидент? І зазначає, що політика Путіна більш віртуальна, ніж реальна, і швидше рейтингова, ніж результативна.
Отже, гора породжує мишу, цим переймаються українські високі чини, а потерпаємо чомусь ми з вами. Люди з розпачу роблять дурниці. В Луцьку, передає УКРОП, затримано персонажа зі “стінгером”. “Братуха” так і не зміг пояснити, де він його взяв і навіщо це йому здалося.
Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”.
Поки витворювався сценарій цієї програми, у світі високих технологій відбулось ще одне зрушення. Вищезгаданий молекулярний комп”ютер було зміщено на рівень кувалди новою квантовою машиною, яка працюватиме на атомах і субатомних частках, які у сотні тисяч разів менші від молекул. Розробкою одразу зацікавилось Міністерство Оборони та Агентство національної безпеки Сполучених Штатів. Себто, знову маємо приклад поєднання високого з чимось військвим і дуже політичним. Український Інтернет на цьому тлі виглядає такою собі печерою з відповідним народонаселенням.
В одному з попередніх випусків “Інтернет-майдану” я розповідав про штани для продвинутої публіки. Нещодавно газета “The New York Times” повідомила про колишнього чікагського адвоката Скота Джордана, який винайшов жилет, де всі ймовірні і неймовірні гаджети, разом з персональним компютером, клавіатурою, мобільником тощо можна з”єднувати між собою дротиками, непомітними для стороннього ока. Винахідник запатентував цю річ, відкрив свою фірму і, недбало покурюючи, продає жилети по 159 доларів за штуку на сайті СКОТВЕСТ КРАПКА КОМ. Тим часом моя колега Богдана Костюк, якраз під свій день народження повернулась з Австрії, де левову частку свого часу присвятила вивченню австрійського туризму в Інтернеті. Австрійці, як з”ясувалось, рекламують у своїй державі усе – від альпійських краєвидів та пам”яток історії та архітектури до лікерів і цукерок під логотипом “Моцарт” та однойменних музичних фестивалів. На веб-сайтах Міністерства закордонних справ та туристичних агенцій Австрія виглядає маленькою симпатичною країною з зеленими та подеколи сніжними верхівками Альп, акуратними селищами у горах, казковими містами, по яких можна вивчати історію Австро-Угорщини – а над цим пливуть колокольні дзвони бенедиктинських абатств і чути моцартівські мелодії.
Від прохолодних Альп повернімось у каламутні, але рідні води незнищенного Дніпра з такою потужною флорою і такою дещо миршавою фауною. Тим не менше, вода є вода. Вона провокує на різні форми аквафізкультури. Одні дрочать моторки, інші смикають вудки, ще хтось з шаленою радістю стрибає прямо в штанях з мосту Патона - батька українського електрозварювального апарату. Ну а мій колега Віталій Пономарьов тим часом напинає вітрила і серфінгує, серфінгує… Плавно і красиво.
Передача, як ви уже помітили, добігає свого кінця. А, технологічна революція, як ви уже помітили, кінця свого не має. Скоро компютер стане таким маненький, що без мікроскопа його не вгледиш. Зато він таки поставить нас під мікроскоп. Я вже навіть зараз відчуваю чийсь пильний і не дуже добрий погляд за спиною. Так що, про всяк випадок спльовую через ліве плече і прощаюся з вами.
