Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 12:20

Мирну угоду в Македонії підписано, але до її втілення ще дуже далеко


Мирну угоду в Македонії підписано, але до її втілення ще дуже далеко

Прага, 14 серпня 2001 — І після підписання мирної угоди в Македонії між головними власне македонськими й албанськими політичними партіями в країні панують невіра і неспокій. Попри перемир’я, яке нібито взялися поважати й не запрошені до укладення угоди повстанці, бойові сутички тривають і далі. Непросте миротворче завдання союзу НАТО може ще ускладнити й скептичне ставлення Росії, яка прагне не втратити ролі одного з головних гравців на Балканах.

Церемонія підписання мирної угоди, що відбулася в понеділок, опинилася майже що поза увагою македонських засобів інформації. А газети країни в вівторок сповнені скепсису й занепокоєння долею нетривкого мирного плану.

«Македонія віддала свою Конституцію. А чи віддадуть албанці свою зброю?» – запитує, наприклад, незалежний щоденник Дневник.

Дійсно, зміни, що їх передбачає угода, широкі: з Конституції Македонії має бути вилучено згадку про македонців-слов’ян як єдину державотворчу націю — країна має стати громадянським суспільством усіх її етнічних груп. Значно розширюються права меншин, починаючи зі зростання ваги голосу їхніх депутатів у парламенті, і представництво меншин у Конституційному суді, як також у державних установах і в поліції. Македонські албанці, що становлять до третини населення країни, отримують для албанської мови офіційний статус у парламенті і в місцевостях, де їх живе понад 20 відсотків. Поглиблення місцевого самоврядування практично перетворить переважно албанські реґіони країни на автономії. А повстанцям, що не скоїли воєнних злочинів, угода теоретично обіцяє амністію.

Та угоду ще має ратифікувати парламент Македонії, серед слов’янської верхівки якої не бракує «яструбів». А парламент уже пообіцяв, що зробить це тільки після того, як албанські повстанці здадуть військам НАТО всю свою зброю.

Коло майже замикається: адже союз НАТО збирається остаточно схвалити введення до Македонії свого контин∂енту лише по тому, як упевниться в тривкості перемир’я — яке, нагадаємо, наразі ґарантує сама лише не ратифікована угода.

І хоча чільний повстанчий командир на псевдо Шпаті заявив — що характерно, на телебаченні Косова — що його люди дотримаються перемир’я, — підписати угоду про своє роззброєння вони збираються тільки після розташування військ НАТО: ще одне замкнене коло. Перестрілки ж тим часом тривали й після укладення перемир’я, і в ніч на вівторок. Західні дипломати й спостерігачі доволі цинічно оцінюють щирість повстанців і далі висловлюють думку, що Македонія досі не зійшла з самісінької межі війни.

Але тоді як Захід на офіційному рівні вітає досягнену угоду як крок у напрямку до миру, до повернення Македонії в Європу, Росія так само офіційно реаґує прохолодою. Міністерство закордонних справ Росії скептично заявляє: «найближчі тижні засвідчать, наскільки життєздатна виявиться … схема, розроблена за активної участі Євросоюзу й НАТО…». А фраза з цієї заяви про можливість боротьби з екстремізмом на Балканах «тільки спільними зусиллями міжнародної спільноти» нагадує про образу й невдоволення Росії, яка виявилася практично усунена від мирного процесу в реґіоні.

І все це накладається на вельми обмежений за обсягом, завданням і часом мандат військ НАТО, які мають прийти до Македонії й зібрати добровільно здану зброю повстанців за 30 днів, і при цьому уникнути сварок чи й сутичок із обома сторонами конфлікту — і македонцями-слов’янами, і місцевими албанцями — які обидві погрузають у дедалі глибших антизахідних настроях. Генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон у листі до Президента Македонії Бориса Трайковского ще наприкінці минулого тижня не забув нагадати: «Урешті відповідальність за мирне вирішення кризи лежить на народові вашої країни, а не на НАТО… Союз НАТО зобов’язався зробити свою частину праці».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG