Прага, 22 серпня 2001 – Що найбільше відлякує західних інвесторів від вкладання грошей в економіку країн колишнього СРСР? Фахівці підкреслюють, що передусім брак законодавства і гарантій у ділянці іноземних інвестицій, а крім того, корупція і кумівство, яке в цих країнах часто стоїть понад законом. Газета «Уолл стріт джорнел» наводить надзвичайно повчальну і найсвіжішу історію компанії «Кока-Кола» в Узбекистані.
Із широкої трагікомічної історії ми наведемо лише суть справи. У 90-х роках один із міжнародних бізнесових велетнів – компанія «Кока-Кола» – прийшла в Узбекистан, найбільшу середньоазійську республіку колишнього СРСР, населення якої налічує 25 мільйонів осіб. Успіх компанії забезпечили не стільки державні гарантії і любов до кока-коли серед місцевого населення, скільки той факт, що партнерство з узбецького боку очолив толішній зять президента Карімова Мансур Максуді. Газета «Уолл стріт джорнел» підкреслює при цьому, що західні підприємці часто вдаються до таких методів на території колишнього Радянського Союзу. Для уникнення клопотів, вимог хабарів і прямого здирства і для забезпечення діяльності бізнесу вони беруть у партнери представників керівництва або людей, наближених до офіційних кіл. Так вчинила й компанія «Кока-Кола» – і донедавна це було надзвичайно успішне підприємство в Узбекистані. Однак місяць тому дочка президента Карімова Гульнара вирішила розлучитися зі своїм чоловіком, президентом «Кока-Коли» в Ташкенті. Буквально наступними днями на розливний завод компанії і на її канцелярію наскочили податкові інспектори, протім митні і протипожежні, а потім навіть групи спеціального управління, що веде боротьбу з наркотиками. Тиждень тому затримано на 24 години місцевого менеджера компанії, а слідчі тим часом проводили ревізію на заводі, в канцелярії і вдома представника компанії Мансура Максуді, донедавна зятя президента Карімова. Міліція комплексно взялася за всіх, хто був пов’язаний із «Кока-Колою», фактично руйнуючи бізнес. Вона затримувала шоферів, що розвозили кока-колу до магазинів і продовольчих баз, докучала навіть продавцям цього безалкогольного напою. Прицьому, як уважає «Уолл стріт джорнел», ідеться не про бажання вигнати з Узбекистану успішну компанію і не про будь-які порушення закону, а виключно про родинні порахунки на верхах. Саме представництво американської компанії в Ташкенті місцева влада не чіпає. Тим часом у приватних розмовах із іноземними дипломатами, як підкреслює «Уолл стріт джорнел», місцеві представники влади категорично заперечують, що слідство якось пов’язане з розлученням місцевого партнера «Кока-Коли» з дочкою президента Карімова. У цьому контексті газета пише також про авторитарний режим Карімова і про ризик, на який ідуть західні підприємці й інвестори на просторах колишнього СРСР.
Із широкої трагікомічної історії ми наведемо лише суть справи. У 90-х роках один із міжнародних бізнесових велетнів – компанія «Кока-Кола» – прийшла в Узбекистан, найбільшу середньоазійську республіку колишнього СРСР, населення якої налічує 25 мільйонів осіб. Успіх компанії забезпечили не стільки державні гарантії і любов до кока-коли серед місцевого населення, скільки той факт, що партнерство з узбецького боку очолив толішній зять президента Карімова Мансур Максуді. Газета «Уолл стріт джорнел» підкреслює при цьому, що західні підприємці часто вдаються до таких методів на території колишнього Радянського Союзу. Для уникнення клопотів, вимог хабарів і прямого здирства і для забезпечення діяльності бізнесу вони беруть у партнери представників керівництва або людей, наближених до офіційних кіл. Так вчинила й компанія «Кока-Кола» – і донедавна це було надзвичайно успішне підприємство в Узбекистані. Однак місяць тому дочка президента Карімова Гульнара вирішила розлучитися зі своїм чоловіком, президентом «Кока-Коли» в Ташкенті. Буквально наступними днями на розливний завод компанії і на її канцелярію наскочили податкові інспектори, протім митні і протипожежні, а потім навіть групи спеціального управління, що веде боротьбу з наркотиками. Тиждень тому затримано на 24 години місцевого менеджера компанії, а слідчі тим часом проводили ревізію на заводі, в канцелярії і вдома представника компанії Мансура Максуді, донедавна зятя президента Карімова. Міліція комплексно взялася за всіх, хто був пов’язаний із «Кока-Колою», фактично руйнуючи бізнес. Вона затримувала шоферів, що розвозили кока-колу до магазинів і продовольчих баз, докучала навіть продавцям цього безалкогольного напою. Прицьому, як уважає «Уолл стріт джорнел», ідеться не про бажання вигнати з Узбекистану успішну компанію і не про будь-які порушення закону, а виключно про родинні порахунки на верхах. Саме представництво американської компанії в Ташкенті місцева влада не чіпає. Тим часом у приватних розмовах із іноземними дипломатами, як підкреслює «Уолл стріт джорнел», місцеві представники влади категорично заперечують, що слідство якось пов’язане з розлученням місцевого партнера «Кока-Коли» з дочкою президента Карімова. У цьому контексті газета пише також про авторитарний режим Карімова і про ризик, на який ідуть західні підприємці й інвестори на просторах колишнього СРСР.
