Київ, 22 серпня 2001 – Інтерв’ю з істориком – дослідницею храму Надією Нікітенко, провідним науковим співробітником Інституту археографії та джерелознавства НАН України.
Пані Надіє, для багатьох українців національна ідея підсвідомо асоціюється з Софією Київською, з Богоматір’ю Орантою в її вівтарі. Що сформувало це уявлення?
«Софія стоїть у самому серці України, в історичному центрі Києва. Вона є колискою українського християнства, головною святинею України. Саме в Софії містився духовний, політичний і культурний центр Київської держави. Під склепіннями храму відбувались урочисті “посадження” на великокняжий престол, збиралися церковні собори руських єпископів, котрі посвячували нових митрополитів. У Софії правили подячні молебні на честь перемог руських дружин над ворогами. До стіни Софії кияни сходились “од малого і до великого” на віче. Окрім того, Софія завжди була синонімом мудрості, бо й присвячена вона Премудрості Божій. Саме тому в ній 1037 року князь Ярослав Мудрий створив бібліотеку. Держава ж, заснована на мудрості, невмируща.
Свята Софія з часом не втратила своєї ролі. Вона асоціюється з вічністю України, її народу. Недаремно ж за Орантою закріпилася назва “Непорушної Стіни”».
А як це позначається на образі собору?
«Можна сказати, що Софія сформувала священний простір Києва – “Єрусалима землі Руської”, і це було втілено і в архітектурі нашого головного храму. За часів Ярослава Софію увінчували 13 бань. А чому саме тринадцять? Бо саме 13 східнослов’янських племен сформували Київську державу. 13 є числом священної родини – це Христос і дванадцять апостолів. І це число освячувало християнську родину слов’янських племен.
Чому в Софії є вівтарі апостола Андрія, архангела Михаїла, Георгія Побідоносця? Бо апостол Андрій установив хрест на київських горах і провістив Києву майбуття великого християнського міста. Архангел Михаїл – покровитель князя і його дружини, святий патрон Києва. Так само і Георгій Побідоносець був патроном київського, а згодом українського війська. Під стягами з його зображенням наші пращури боронили Вітчизну. Взагалі, всі мозаїки і фрески Софії – то справжній тріумф Русі – України. То і є національна ідея Святої Софії Київської».
Пані Надіє, для багатьох українців національна ідея підсвідомо асоціюється з Софією Київською, з Богоматір’ю Орантою в її вівтарі. Що сформувало це уявлення?
«Софія стоїть у самому серці України, в історичному центрі Києва. Вона є колискою українського християнства, головною святинею України. Саме в Софії містився духовний, політичний і культурний центр Київської держави. Під склепіннями храму відбувались урочисті “посадження” на великокняжий престол, збиралися церковні собори руських єпископів, котрі посвячували нових митрополитів. У Софії правили подячні молебні на честь перемог руських дружин над ворогами. До стіни Софії кияни сходились “од малого і до великого” на віче. Окрім того, Софія завжди була синонімом мудрості, бо й присвячена вона Премудрості Божій. Саме тому в ній 1037 року князь Ярослав Мудрий створив бібліотеку. Держава ж, заснована на мудрості, невмируща.
Свята Софія з часом не втратила своєї ролі. Вона асоціюється з вічністю України, її народу. Недаремно ж за Орантою закріпилася назва “Непорушної Стіни”».
А як це позначається на образі собору?
«Можна сказати, що Софія сформувала священний простір Києва – “Єрусалима землі Руської”, і це було втілено і в архітектурі нашого головного храму. За часів Ярослава Софію увінчували 13 бань. А чому саме тринадцять? Бо саме 13 східнослов’янських племен сформували Київську державу. 13 є числом священної родини – це Христос і дванадцять апостолів. І це число освячувало християнську родину слов’янських племен.
Чому в Софії є вівтарі апостола Андрія, архангела Михаїла, Георгія Побідоносця? Бо апостол Андрій установив хрест на київських горах і провістив Києву майбуття великого християнського міста. Архангел Михаїл – покровитель князя і його дружини, святий патрон Києва. Так само і Георгій Побідоносець був патроном київського, а згодом українського війська. Під стягами з його зображенням наші пращури боронили Вітчизну. Взагалі, всі мозаїки і фрески Софії – то справжній тріумф Русі – України. То і є національна ідея Святої Софії Київської».
