Київ, 22 серпня 2001 – До десятої річниці незалежності України залишилося ще два дні, але можна стверджувати, що чільні представники нинішньої влади вже знайшли універсальну формулу того, як можна пояснити все минуле десятиліття. Президент Леонід Кучма 18 серпня на Третьому Всесвітньому форумі українців, а Голова Верховної Ради Іван Плющ на урочистому засіданні Верховної Ради 22 серпня про ювілей незалежності своєї держави говорили різними словами, але висловлювали однакову думку, яка цілком може претендувати на офіційне трактування ювілею.
Із одного боку, вони обидва не могли не визнати незаперечне – Україна вже існує десять років, і ніхто з цим поки що нічого не може зробити. І майже однаковими словами вони говорили, що Україна сьогодні переживає нечуване економічне піднесення. І Кучма, і Плющ іще раз підтвердили: українського питання немає, український народ будує свою державу в умовах свободи.
Із іншого боку – обидва керманичі виправдовувалися, що за десять років Україна вийшла не такою, якою її хотіли бачити, наприклад, ті дев’яносто два відсотки українців, що проголосували за неї 1 грудня 1991 року. “Україна така, яка вона є, а тому потребує розуміння, а не роздратування”, – сказав Кучма. І додав, виправдовуючи свою редакцію відомого гасла його попередника Леоніда Кравчука “маємо те, що маємо”: “Держава не відбудовувалася, а створювалася заново на уламках старої системи і з тими людьми, що були на той час”.
Про те, що старі комуністичні партгоспноменклатурники і не могли побудувати нову демократичну державу з відкритим громадянським суспільством та ринковою економікою, говорив і Плющ. Він теж відверто сказав: “У всіх нас панувала психологія виконавця і вчитися доводилося на марші”. Практично ні в кого немає сумнівів, що глибшого аналізу провалів та здобутків не буде і в урочистій промові Кучми 23 серпня в палаці “Україна” перед Володимиром Путіним. Знову говоритимуть про труднощі державотворчого маршу, але гостя великими планами, мабуть, не лякатимуть.
Куди сьогодні довів українців цей марш, самі українці знають найкраще. Однак мовчать. На відміну від керманичів, які в урочистих промовах знову пообіцяли в другому десятилітті держави землю – селянам, фабрики – робітникам, гроші – банкірам, в’язниці – бандитам, а волю – вільним. І якщо продовжити цю низку, то можна пообіцяти: матросам – воду, птахам – небо, асенізаторам – ну, ви знаєте, що їм можна пообіцяти. Головне, що вожді утрималися і не пообіцяли цього всьому українському народові.
Із одного боку, вони обидва не могли не визнати незаперечне – Україна вже існує десять років, і ніхто з цим поки що нічого не може зробити. І майже однаковими словами вони говорили, що Україна сьогодні переживає нечуване економічне піднесення. І Кучма, і Плющ іще раз підтвердили: українського питання немає, український народ будує свою державу в умовах свободи.
Із іншого боку – обидва керманичі виправдовувалися, що за десять років Україна вийшла не такою, якою її хотіли бачити, наприклад, ті дев’яносто два відсотки українців, що проголосували за неї 1 грудня 1991 року. “Україна така, яка вона є, а тому потребує розуміння, а не роздратування”, – сказав Кучма. І додав, виправдовуючи свою редакцію відомого гасла його попередника Леоніда Кравчука “маємо те, що маємо”: “Держава не відбудовувалася, а створювалася заново на уламках старої системи і з тими людьми, що були на той час”.
Про те, що старі комуністичні партгоспноменклатурники і не могли побудувати нову демократичну державу з відкритим громадянським суспільством та ринковою економікою, говорив і Плющ. Він теж відверто сказав: “У всіх нас панувала психологія виконавця і вчитися доводилося на марші”. Практично ні в кого немає сумнівів, що глибшого аналізу провалів та здобутків не буде і в урочистій промові Кучми 23 серпня в палаці “Україна” перед Володимиром Путіним. Знову говоритимуть про труднощі державотворчого маршу, але гостя великими планами, мабуть, не лякатимуть.
Куди сьогодні довів українців цей марш, самі українці знають найкраще. Однак мовчать. На відміну від керманичів, які в урочистих промовах знову пообіцяли в другому десятилітті держави землю – селянам, фабрики – робітникам, гроші – банкірам, в’язниці – бандитам, а волю – вільним. І якщо продовжити цю низку, то можна пообіцяти: матросам – воду, птахам – небо, асенізаторам – ну, ви знаєте, що їм можна пообіцяти. Головне, що вожді утрималися і не пообіцяли цього всьому українському народові.
