Прага, 24 серпня 2001 ― Військовий парад на Хрещатику небачених масштабів та порожні офіційні промови, що ніби без змін перенесені з часів розквіту застою, – і все це на тлі зубожіння, розчарувань і зневіри. Не такою хотіли би бачити незалежність України ті, хто її виборював, і не такими би мали бути її святкування. Цій темі присвячує свою публікацію впливовий британський щоденник Файненшал Таймс.
«Великий військовий парад – це не символ сильної, незалежної держави. Цим займаються в Лівії чи в Південній Кореї», – з розчаруванням зауважує київський телевізійний оператор Анатолій Артеменко в розмові з кореспондентом британського часопису. Багато звичайних українців погоджується з ним, що мілітаристський тон та помпа не зовсім підходять для святкування більш ніж скромних досягнень України за останні десять років.
Президент Леонід Кучма з готовністю погоджується, що очікування не виправдалися, але, на його думку, в цьому швише винні завищені сподівання. Проте для таких, як Анатолій Артеменко, хто активно брав участь у визвольному русі, вина лежить на нинішній політичній еліті, що залишилася з комуністичних часів і не поспішала думати про інтереси держави, тоді як була можливість забезпечити власні.
В іншій публікації, присвяченій Україні, британський часопис Файненшал Таймс наводить результати опитування Міжнародної організації праці, які свідчать, що після десяти років незалежності українці і не очікують змін на краще в своєму житті. Чотири з п’яти українців уважають себе бідними і гадають, що їм не вдасться досягти заможного життя на старість. Згідно з даними кінця минулого року, лише 3% українців мали доходи понад 300 гривень на місяць, що є близько 50 доларів, а 80% сказали, що не мають доступу до нормального медичного забезпечення. Незважаючи на те, що офіційні дані про безробіття не перевищують 5%, фахівці Міжнародної організації праці вважають: коли врахувуати тих, хто перебуває в вимушеній неоплаченій відпустці, дійсне безробіття наближається до чверті працездатного населення.
Українська промисловість працює менш ніж на половину своєї потужності. Україна втратила свої попередні позиції як центр машинобудування, оскільки більшість заводів не зуміла пристосуватись до ринкових умов, коли замовлення часів холодної війни перестали надходити. Ба більше, на інфраструктурі, від доріг та трамвайних колій до водоводів і каналізацій та електростанцій – на всьому цьому позначилася цілковита занедбаність, що, на думку кореспондента британського часопису, виглядає великим боргом, який залишається у спадок майбутнім урядам.
Лише дрібний бізнес зміг скористатися з економічної лібералізації, і продукт його зростання вже можна побачити в Україні. Завдяки проведеній минулого року приватизації в Україні вперше за багато років було зібрано великий урожай. Однак перспективи промисловості, де технічна база не змінювалася не одне десятиліття, виглядають найбільш непевно.
Якою Україна буде в майбутньому, намагався поцікавитися британський журналіст у своїх співрозмовників. Однак вони так і не зуміли йому відповісти. Після скандалів минулого року рейтинґ преиздента, нижчий від чотирьох відсотків, свідчить про те, що не з ним українці пов’язують свої сподівання.
«Великий військовий парад – це не символ сильної, незалежної держави. Цим займаються в Лівії чи в Південній Кореї», – з розчаруванням зауважує київський телевізійний оператор Анатолій Артеменко в розмові з кореспондентом британського часопису. Багато звичайних українців погоджується з ним, що мілітаристський тон та помпа не зовсім підходять для святкування більш ніж скромних досягнень України за останні десять років.
Президент Леонід Кучма з готовністю погоджується, що очікування не виправдалися, але, на його думку, в цьому швише винні завищені сподівання. Проте для таких, як Анатолій Артеменко, хто активно брав участь у визвольному русі, вина лежить на нинішній політичній еліті, що залишилася з комуністичних часів і не поспішала думати про інтереси держави, тоді як була можливість забезпечити власні.
В іншій публікації, присвяченій Україні, британський часопис Файненшал Таймс наводить результати опитування Міжнародної організації праці, які свідчать, що після десяти років незалежності українці і не очікують змін на краще в своєму житті. Чотири з п’яти українців уважають себе бідними і гадають, що їм не вдасться досягти заможного життя на старість. Згідно з даними кінця минулого року, лише 3% українців мали доходи понад 300 гривень на місяць, що є близько 50 доларів, а 80% сказали, що не мають доступу до нормального медичного забезпечення. Незважаючи на те, що офіційні дані про безробіття не перевищують 5%, фахівці Міжнародної організації праці вважають: коли врахувуати тих, хто перебуває в вимушеній неоплаченій відпустці, дійсне безробіття наближається до чверті працездатного населення.
Українська промисловість працює менш ніж на половину своєї потужності. Україна втратила свої попередні позиції як центр машинобудування, оскільки більшість заводів не зуміла пристосуватись до ринкових умов, коли замовлення часів холодної війни перестали надходити. Ба більше, на інфраструктурі, від доріг та трамвайних колій до водоводів і каналізацій та електростанцій – на всьому цьому позначилася цілковита занедбаність, що, на думку кореспондента британського часопису, виглядає великим боргом, який залишається у спадок майбутнім урядам.
Лише дрібний бізнес зміг скористатися з економічної лібералізації, і продукт його зростання вже можна побачити в Україні. Завдяки проведеній минулого року приватизації в Україні вперше за багато років було зібрано великий урожай. Однак перспективи промисловості, де технічна база не змінювалася не одне десятиліття, виглядають найбільш непевно.
Якою Україна буде в майбутньому, намагався поцікавитися британський журналіст у своїх співрозмовників. Однак вони так і не зуміли йому відповісти. Після скандалів минулого року рейтинґ преиздента, нижчий від чотирьох відсотків, свідчить про те, що не з ним українці пов’язують свої сподівання.
