Варшава, 28 серпня 2001 – «Польща в міру своїх можливостей завжди підтримувала демократичні процеси в Україні» – це твердження пролунало 28 серпня з вуст польських політиків у Сеймі, де відбувалися слухання на тему розвитку українсько-польських узаємин у контексті десятирічного досвіду будівництва громадянського суспільства в Україні.
Висловлювалися різні припущення, різні оцінки досягнень і втрачених можливостей. І при цьому самі поляки нагадували, критикуючи рівень демократії в Україні: не забувайте, що ця демократія формувалася там усього десять років.
Цікава деталь: десятиріччя незалежності України в польському Сеймі сприймалося через особу Віктора Ющенка, через відомого тут прихильника європейської інтеграції Бориса Тарасюка, через голову Руху Генадія Удовенка, через рушія українізації Миколу Жулинського, через лідерів позаурядового Форуму українсько-польського і міждержавних парламентських груп. Не було нікого з чинної виконавчої влади з України; натомість із польського боку були.
Це і зле, і добре, – бо до Польщі приїхали особистості, що мають тут репутацію переконаних демократів. Розмова в Сеймі вийшла не парадною, а жвавою, гострою і доброзичливою водночас.
Голова польсько-української парламентської групи Сейму Ян Бира нагадав про загибель Георгія Гонгадзе і про те, що світ чекає на вияснення цієї справи. Він сказав, що Польща завжди намагалася підтримувати демократичні процеси в Україні, – але коли постало питання про виключення України з Ради Європи за недотримання багатьох зобов’язань, польська делегація не голосувала за виключення, бо вважала, що вирвати Україну з грона демократичних держав було б більшим злом для неї, аніж факти топтання по демократії, які там відбуваються. Критикуючи рівень демократії в Україні, наголосив Ян Бира, не забуваймо, що демократія там будується всього десять років.
Цю думку підтвердив і відомий політолог, професор Здзіслав Найдер, який сказав, що не можна порівнювати Польщу і Україну, бо остання фактично не мала в новітній історії своєї державності. Польща та Україна – це певна асиметрія. Але в фізиці асиметрія сприяє рухові. Так що, можливо, різниця, яку спостерігаємо між рівнем демократії в Україні і Польщі, сказав професор Найдер, – це можливість для розвитку.
Українські політики по-різному пояснювали такий стан розвитку демократичних процесів, який є в Україні нині. Генадій Удовенко, голова Народного руху України, скажімо, вважає: «Наприклад, як голова Народного руху, в своїй діяльності я негативно ставлюся до того, що в свій час, коли Леонід Кравчук був обраний президентом, в Україні не пішли шляхом люстрації, яка відбулася в Чехії особливо, чи в Чехо-Словаччині тоді ще, і в Польщі. Уже зараз люстрацію в Україні зробити неможливо, тому що оця партноменклатура, яка залишилася при владі, вже настільки проникла в пори українського суспільства…»
Словом, коли підсумовувати минуле десятиліття польсько-українських узаємин в умовах розвитку демократії, у польському Сеймі пролунала така оцінка: незважаючи на багато втрачених можливостей, в основному баланс є позитивний – хоч він і не співрозмірний до сподівань, які були.
Висловлювалися різні припущення, різні оцінки досягнень і втрачених можливостей. І при цьому самі поляки нагадували, критикуючи рівень демократії в Україні: не забувайте, що ця демократія формувалася там усього десять років.
Цікава деталь: десятиріччя незалежності України в польському Сеймі сприймалося через особу Віктора Ющенка, через відомого тут прихильника європейської інтеграції Бориса Тарасюка, через голову Руху Генадія Удовенка, через рушія українізації Миколу Жулинського, через лідерів позаурядового Форуму українсько-польського і міждержавних парламентських груп. Не було нікого з чинної виконавчої влади з України; натомість із польського боку були.
Це і зле, і добре, – бо до Польщі приїхали особистості, що мають тут репутацію переконаних демократів. Розмова в Сеймі вийшла не парадною, а жвавою, гострою і доброзичливою водночас.
Голова польсько-української парламентської групи Сейму Ян Бира нагадав про загибель Георгія Гонгадзе і про те, що світ чекає на вияснення цієї справи. Він сказав, що Польща завжди намагалася підтримувати демократичні процеси в Україні, – але коли постало питання про виключення України з Ради Європи за недотримання багатьох зобов’язань, польська делегація не голосувала за виключення, бо вважала, що вирвати Україну з грона демократичних держав було б більшим злом для неї, аніж факти топтання по демократії, які там відбуваються. Критикуючи рівень демократії в Україні, наголосив Ян Бира, не забуваймо, що демократія там будується всього десять років.
Цю думку підтвердив і відомий політолог, професор Здзіслав Найдер, який сказав, що не можна порівнювати Польщу і Україну, бо остання фактично не мала в новітній історії своєї державності. Польща та Україна – це певна асиметрія. Але в фізиці асиметрія сприяє рухові. Так що, можливо, різниця, яку спостерігаємо між рівнем демократії в Україні і Польщі, сказав професор Найдер, – це можливість для розвитку.
Українські політики по-різному пояснювали такий стан розвитку демократичних процесів, який є в Україні нині. Генадій Удовенко, голова Народного руху України, скажімо, вважає: «Наприклад, як голова Народного руху, в своїй діяльності я негативно ставлюся до того, що в свій час, коли Леонід Кравчук був обраний президентом, в Україні не пішли шляхом люстрації, яка відбулася в Чехії особливо, чи в Чехо-Словаччині тоді ще, і в Польщі. Уже зараз люстрацію в Україні зробити неможливо, тому що оця партноменклатура, яка залишилася при владі, вже настільки проникла в пори українського суспільства…»
Словом, коли підсумовувати минуле десятиліття польсько-українських узаємин в умовах розвитку демократії, у польському Сеймі пролунала така оцінка: незважаючи на багато втрачених можливостей, в основному баланс є позитивний – хоч він і не співрозмірний до сподівань, які були.
