Вільнюс, 31 серпня.2001 – Хоча в незалежній Литві відновлено інституції незалежної держави, діє ринкова економіка, забезпечено свободу слова, чималу частину прав людини, виникли необмежені можливості вчитися в вільного західного світу, – і державні стратеги, і саме суспільство не уникли численних помилок. Литовська політична еліта, вибравши шлях не створювання, а відновлення держави, тактику не шокової терапії, а вичікування, пригальмувала розвиток країни. Тому Литва тепер уважається найвідсталішою серед трьох країн Балтії, хоча десятиріччя тому вони мали схожі стартові позиції.
Хоча відновлення незалежності Литви було проголошено в березні 1990 року, лише після невдалого московського путчу в серпні 1991-го почалося міжнародне визнання Литви de jure як незалежної держави. Першою Литву десять років тому визнала Ісландія, на честь чого одна з вільнюських вулиць названо на честь цієї країни. У серпні й вересні того ж року Литву, як і інші дві держави Балтії – Латвію та Естонію, офіційно визнали й інші західні країни.
Тому щотижневий вільнюський журнал "Veidas" ("Обличчя") в статті "Помилки десятиріччя" висловлює думку, що справжнє життя незалежної литовської держави почалося лише в серпні 1991 року.
Безперечними є позитивні зміни в відновленій демократичній литовській державі протягом десятиріччя. Відновлено інституції незалежної держави, діє ринкова економіка, забезпечено свободу слова, чималу частину прав людини, виникли необмежені можливості вчитися в вільного західного світу.
Водночас і державні стратеги, і саме суспільство не уникли численних помилок. Литовська політична еліта, вибравши шлях не створювання, а відновлення держави, тактику не шокової терапії, а вичікування, пригальмувала розвиток країни. Тому Литва тепер уважається за найвідсталішу з-посеред трьох країн Балтії, за твердженням журналу, – хоча десятиріччя тому вона мала однакові з ними стартові позиції.
Радник президента Литви з питань внутрішньої політики Дарюс Куоліс, який працював міністром освіти, науки і культури в чотирьох урядах, упевнений, що однією з великих помилок десятиріччя були дострокові вибори парламенту – Верховної Ради в 1992 році. Вибраний у лютому 1990 року парламент працював лише два з половиною роки. "Саюдіс" – Рух за перебудову Литви, який мав більшість у парламенті – не спромігся домовитися про необхідні для країни ліберальні реформи і був вимушений проголосити дострокові вибори. Мовляв, якщо тодішній парламент пропрацював би цілу чотирирічну каденцію, він заклав би основи для радикальних господарських реформ, так що сьогодні добробут народу Литви дорівнював би добробутові Естонії. На думку Куоліса, ліві політичні сили, які повернулися до влади наприкінці 1992 року, заморозили реформи.
За словами політолога Чесловаса Лаурінавічюса, світова практика свідчить, що праві більше, ніж ліві, забезпечують усебічний прогрес молодих держав, що відновлюються.
Директор Вільнюського інституту міжнародних відносин і політичних наук Раймундас Лопата стверджує, що латишам і естонцям легше було позбутися старої номенклатури.
На думку недавнього прем'єр-міністра, ліберала Еуґеніюса Ґентвіласа, найбільшою помилкою десятиріччя в Литві була відмова відразу надати громадянство всім зарубіжним литовцям. Естонія, яка цю помилку не зробила, отримала чимало іноземного капіталу.
Тим часом філософ Лютаурас Деґесіс сказав журналові "Вяйдас", що влада не може вирішити ніяких проблем, що наївним є обвинувачувати владу чи уряди, котрі міняються, в тому, що вони чогось не зробили. Навпаки – часто доводиться зітхати: ох, якщо би вони цього чи іншого не робили! Дуже ясно видно, на думку філософа, що кожна влада схильна породжувати силу проблем.
Хоча відновлення незалежності Литви було проголошено в березні 1990 року, лише після невдалого московського путчу в серпні 1991-го почалося міжнародне визнання Литви de jure як незалежної держави. Першою Литву десять років тому визнала Ісландія, на честь чого одна з вільнюських вулиць названо на честь цієї країни. У серпні й вересні того ж року Литву, як і інші дві держави Балтії – Латвію та Естонію, офіційно визнали й інші західні країни.
Тому щотижневий вільнюський журнал "Veidas" ("Обличчя") в статті "Помилки десятиріччя" висловлює думку, що справжнє життя незалежної литовської держави почалося лише в серпні 1991 року.
Безперечними є позитивні зміни в відновленій демократичній литовській державі протягом десятиріччя. Відновлено інституції незалежної держави, діє ринкова економіка, забезпечено свободу слова, чималу частину прав людини, виникли необмежені можливості вчитися в вільного західного світу.
Водночас і державні стратеги, і саме суспільство не уникли численних помилок. Литовська політична еліта, вибравши шлях не створювання, а відновлення держави, тактику не шокової терапії, а вичікування, пригальмувала розвиток країни. Тому Литва тепер уважається за найвідсталішу з-посеред трьох країн Балтії, за твердженням журналу, – хоча десятиріччя тому вона мала однакові з ними стартові позиції.
Радник президента Литви з питань внутрішньої політики Дарюс Куоліс, який працював міністром освіти, науки і культури в чотирьох урядах, упевнений, що однією з великих помилок десятиріччя були дострокові вибори парламенту – Верховної Ради в 1992 році. Вибраний у лютому 1990 року парламент працював лише два з половиною роки. "Саюдіс" – Рух за перебудову Литви, який мав більшість у парламенті – не спромігся домовитися про необхідні для країни ліберальні реформи і був вимушений проголосити дострокові вибори. Мовляв, якщо тодішній парламент пропрацював би цілу чотирирічну каденцію, він заклав би основи для радикальних господарських реформ, так що сьогодні добробут народу Литви дорівнював би добробутові Естонії. На думку Куоліса, ліві політичні сили, які повернулися до влади наприкінці 1992 року, заморозили реформи.
За словами політолога Чесловаса Лаурінавічюса, світова практика свідчить, що праві більше, ніж ліві, забезпечують усебічний прогрес молодих держав, що відновлюються.
Директор Вільнюського інституту міжнародних відносин і політичних наук Раймундас Лопата стверджує, що латишам і естонцям легше було позбутися старої номенклатури.
На думку недавнього прем'єр-міністра, ліберала Еуґеніюса Ґентвіласа, найбільшою помилкою десятиріччя в Литві була відмова відразу надати громадянство всім зарубіжним литовцям. Естонія, яка цю помилку не зробила, отримала чимало іноземного капіталу.
Тим часом філософ Лютаурас Деґесіс сказав журналові "Вяйдас", що влада не може вирішити ніяких проблем, що наївним є обвинувачувати владу чи уряди, котрі міняються, в тому, що вони чогось не зробили. Навпаки – часто доводиться зітхати: ох, якщо би вони цього чи іншого не робили! Дуже ясно видно, на думку філософа, що кожна влада схильна породжувати силу проблем.
