Прага, 7 вересня 2001 – Західні газети продовжують коментувати вже знані міжнародні проблеми, серед яких конференцію ООН проти расизму в південно-африканському місті Дурбан, ситуацію на Близькому сході і в Македонії, а також суд над працівниками міжнародної гуманітарної організації в Афганістані, яких звинувачено у пропагуванні християнства. Сьогодні ми зупинимося на двох станніх темах: на близькосхідному конфлікті і на судовому процесі в Кабулі.
Коментуючи нову хвилю напруження на Близькому сході, британська газета «Файненшл таймс» стверджує щораз важливішу роль Європейського союзу у близькосхідному мирному процесі після чергового провалу переговорів і, у зв’язку з цим, фактичного призупинення посередницької місії з боку Сполучених Штатів. Стурбовані дипломатичним вакуумом і загрозою поширення ізраїльсько-палестинського конфлікту країни ЄС беруть на себе ініціативу відновлення діалогу між ворогуючими сторонами. Щоправда, як підкоеслює газета, європейські лідери мають дещо обмеженіші можливості впливати на мирний процес, ніж Сполучені Штати, проте Європейський Союз є найбільшим донором економічної допомоги палестинцям і має водночас низку підписаних з Ізраїлем угод, що, як вважає газета «Файненшл таймс», дозволить європейським дипломатам виявляти тиск на обидві сторони.
Західні коментатори широко відгукуються також на судовий процес в Кабулі проти восьми західних працівниців гуманітарної організації, яких режим талібан звинувачує у пропагуванні християнства і далі погрожує їм смертною карою. Газета «Уолл стріт джорнел» містить коментар Меліка Кайлана на цю тему. Мільйони афганців втекли до сусідніх Пакистану й Ірану, пише автор, а багато тих, що залишилися, живуть під загрозою голодної смерті. Не маючи можливості забезпечити цих людей їжею, талібан відтинає їх водночас від продовольчої допомоги, яка через гуманітарні організації надходила із західних країн. При цьому автор, як видно із прізвища – виходець з Афганістану, звинувачує верховного лідера талібану в порушені законів ісламу і порівнює його з історичними і недавніми деспотами немусульманського світу, зокрема зі Сталіним і навіть Мілошевичем і гостро таврує їх усіх за те, що вони погано поступали з мусульманами. Домагаючись чистоти ісламу, як вважає автор, режим талібан досяг зворотного ефекту, ставши нині прикладом страхіть, які може запровадити ісламський режим. Автор твердить, що історично іслам завжди відзначався терпимістю щодо інших релігій.
Тим часом, на думку інших оглядачів, для ісламу характерні релігійні війни і криваві репресії навіть до одновірців інших напрямків. Приміром, шиїтський режим в Ірані не терпить суннітів. Водночас південні райони Іраку, де живуть переважно шиїти, які стали об’єктом жорстоких переслідувань з боку режиму Саддама Хусейна, донині перебувають під охороною західних союзників. Афганістан тим часом став наочним прикладом, де християнство демонізовано і зведено до найтяжчого гріха. Повідомляючи про суд над вісьмома західними працівниками християнської гуманітарної організації в Кабулі, звинувачених за пропагування біблії, британська газета «Індепендннт» не виключає можливості, а радше висловлює сподівання, що, можливо, їх талібан лише видворить із країни. Проте 16-м афганським працівникам цієї гуманітарної організації, які неначебто піддалися христичнській пропаганді і призналися в цьому, з певністю загрожує смертна кара.
Коментуючи нову хвилю напруження на Близькому сході, британська газета «Файненшл таймс» стверджує щораз важливішу роль Європейського союзу у близькосхідному мирному процесі після чергового провалу переговорів і, у зв’язку з цим, фактичного призупинення посередницької місії з боку Сполучених Штатів. Стурбовані дипломатичним вакуумом і загрозою поширення ізраїльсько-палестинського конфлікту країни ЄС беруть на себе ініціативу відновлення діалогу між ворогуючими сторонами. Щоправда, як підкоеслює газета, європейські лідери мають дещо обмеженіші можливості впливати на мирний процес, ніж Сполучені Штати, проте Європейський Союз є найбільшим донором економічної допомоги палестинцям і має водночас низку підписаних з Ізраїлем угод, що, як вважає газета «Файненшл таймс», дозволить європейським дипломатам виявляти тиск на обидві сторони.
Західні коментатори широко відгукуються також на судовий процес в Кабулі проти восьми західних працівниців гуманітарної організації, яких режим талібан звинувачує у пропагуванні християнства і далі погрожує їм смертною карою. Газета «Уолл стріт джорнел» містить коментар Меліка Кайлана на цю тему. Мільйони афганців втекли до сусідніх Пакистану й Ірану, пише автор, а багато тих, що залишилися, живуть під загрозою голодної смерті. Не маючи можливості забезпечити цих людей їжею, талібан відтинає їх водночас від продовольчої допомоги, яка через гуманітарні організації надходила із західних країн. При цьому автор, як видно із прізвища – виходець з Афганістану, звинувачує верховного лідера талібану в порушені законів ісламу і порівнює його з історичними і недавніми деспотами немусульманського світу, зокрема зі Сталіним і навіть Мілошевичем і гостро таврує їх усіх за те, що вони погано поступали з мусульманами. Домагаючись чистоти ісламу, як вважає автор, режим талібан досяг зворотного ефекту, ставши нині прикладом страхіть, які може запровадити ісламський режим. Автор твердить, що історично іслам завжди відзначався терпимістю щодо інших релігій.
Тим часом, на думку інших оглядачів, для ісламу характерні релігійні війни і криваві репресії навіть до одновірців інших напрямків. Приміром, шиїтський режим в Ірані не терпить суннітів. Водночас південні райони Іраку, де живуть переважно шиїти, які стали об’єктом жорстоких переслідувань з боку режиму Саддама Хусейна, донині перебувають під охороною західних союзників. Афганістан тим часом став наочним прикладом, де християнство демонізовано і зведено до найтяжчого гріха. Повідомляючи про суд над вісьмома західними працівниками християнської гуманітарної організації в Кабулі, звинувачених за пропагування біблії, британська газета «Індепендннт» не виключає можливості, а радше висловлює сподівання, що, можливо, їх талібан лише видворить із країни. Проте 16-м афганським працівникам цієї гуманітарної організації, які неначебто піддалися христичнській пропаганді і призналися в цьому, з певністю загрожує смертна кара.
