Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 19:45

Боротьба за владу у Бєлградi мiж президентом Югославiї Воїславом Коштунiцею й прем’єр-мiнiстром Сербiї Зораном Джiнджичем пожвавлюється


Боротьба за владу у Бєлградi мiж президентом Югославiї Воїславом Коштунiцею й прем’єр-мiнiстром Сербiї Зораном Джiнджичем пожвавлюється

Бєлград, 11 вересня 2001 – Протягом трагiчного минулого десятилiття серби дiлилися на комунiстiв i демократiв. Останнiм часом вони майже з такою самою пристрастю дiляться на нацiональних й лiберальних демократiв. Перших очолює глава союзної держави, других голова республiканського уряду Сербiї. Колишнi друзi, якi в 1990 роцi були серед засновникiв першої опозицiйної партiї у Сербiї, наразi очолюють два ворожi фракцiї в рамках правлячої коалiцiї. Коалiцiї, зрештою, немає ще вiд 29 червня, коли влада Сербiї видала Гаазькому трибуналовi екс-президента Слободана Мiлошевича. Партiя Коштунiци щодня рiзко критикує владу, але не вiдважується вимагати парламентських дебатiв про довiр’я урядовi, бо в цьому разi була б змушена виступати разом з соцiалiстами та ультранацiоналiстами. Згiдно з опитуваннями, у груднi минулого року Коштунiцу пiдтримувало 60, а Джiнджича 6 вiдсоткiв громадян. Сьогоднi глава держави має пiдтримку тридцяти, а його опонент тринадцяти вiдсоткiв. Проте, Джiнджич очолює коалiцiю в якiй є сiмнадцять партiй. В його руках фактично усi важелi влади за винятком Збройних сил, а важко сказати чи армiя небезпечний союзник чи навiть тягар для Коштунiци. Джiнджич має ще одну перевагу: вiн, кажуть, нiколи не втрачає нерви. Та ще одне: його, як прагматика й реалiста, бiльше поважають на Заходi анiж надто закоханого в сербську iсторiю Коштунiцу.

Пiсля виборчої перемоги над Мiлошевичем Коштунiца став символом нової Сербiї. Люди сподiвалися, що вiн енергiйно виступить проти решток колишнього режиму. Проте, нерiшучий Коштунiца ймовiрно боявся влади й вiдповiдальностi. Замiсть нього часто виступають його радники та iншi спiвробiтники, котрi своїм екстремiзмом й зухвалiстю дратують як урядовцiв, так i громадян.

Салонний нацiоналiст Коштунiца боїться радикальних реформ й розриву з патрiархальною Сербiєю яка, до речi, iснує лише в його уявi та в книжках тих авторiв, що iдеалiзують сiльське суспiльство кiнця ХIХ й початку ХХ столiття.

Технократ Джiнджич не мрiє про популярнiсть, а про ефективну владу, вiдкритi кордони та економiку звiльнену вiд iдеологiї. Вiн видав Мiлошевича до Гааги бо був впевнений, що екстрадицiя не викликає масових протестiв. Тепер вiн так само готовий видати й iнших кого розшукує Гаазький трибунал.

Хоча колишнi друзi остаточно розiйшлися, вони поки-що уникають вирiшальної битви, тобто дострокових виборiв. Кожний сподiвається, що його опонент зробить ще якусь помилку. Якщо маються на увазi результати опитувань громадської думки, якi ми згадали на початку, далеко бiльше помилок досi робив Коштунiца. Вiн мабуть забув, що перед виборами обiцяв не повiльнi, а радикальнi реформи, не обережну перебудову старої, а створення нової системи. Щоправда, нi Джiнджич ще не створив новий порядок. Проте, вiн i його команда невтомно запевняють людей, що старе бiльше не повернеться та що Сербiя спроможна вирватися з балканської вiдсталостi.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG