Прага, 13 вересня 2001 – Головною темою дня на сторінках західної преси залишаються терористичні акти а Нью-Йорку і Вашінгтоні. Коментатори, гостро засуджуючи міжнародний тероризм, аналізують дальші можливі кроки з боку Сполучених Штатів та а інших західних країн в боротьбі з організованим тероризмом. Багато оглядачів закликають США до радикальних заходів у боротьбі з тероризмом.
Газета «Вашінгтон пост» містить досить емоційний коментар свого оглядача Чарльза Кройтгаммера під промовистою назвою «До війни, а не до миру». Це не просто злочин, пише автор про вівторкові терористичні акти в Нью-Йорку і Вашінгтоні, це є війна. При цьому він наводить слова держсекретаря США Пауела у день трагедії. Той публічно пообіцяв притягти терористів до відповідальності. Підхід Пауела до злочину автор вважає помилковим. Після нападу на Пірл Гарбор, пише він, президент Рузвельт не обіцяв поставити перед судом командуючого японською морською авіацією. Він пообіцяв поставити на коліна Японію. День трагедії, веде далі коментатор, повинен стати поворотним пунктом для Сполучених Штатів, яким вже давно оголошено війну. Поки ми не оголосимо війни організованому теророві у відповідь, пише він, доти можемо очікувати тисяч дальших невинних жертв. Терористи, які готові вбивати тисячі невинних людей і відбирати власне життя, - це не малодушні люди. Це є смертельно небезпечні войовничі фанатики і їх слід відповідно трактувати. Їхні дії, як вважає автор, не безсенсовні. Вони мають перед собою уявного історичного ворога - «великого сатану», тобто Захід і зокрема Америку. Далі автор підкреслює, що радикальний іслам, який і несе небезпеку, це не не мільйони мирних мусульман, а політичний рух, який намагається поширити свою фанатичну ідеологію у власних суспільсьтвах і руйнувати суспільства своїх противників, серед яких перше місце займають Сполучені Штати. Осередки цього войовничого руху, веде далі автор, розташовані в Саудівській Аравії, Кувейті, Туреччині і в Перській затоці. Ці рухи мають чимало розгалужень, серед них Хезбола в Лівані, Хамас та ісламський джіхад в Ізраїлі, група Осами Бін Лядена в Афганістані, «Фронт визволення» в Дамаску. Серед країн, які підтримують ці рухи – Іран, Ірак, Сірія і Лівія. Уряд якої із цих країн несе відповідальність за нинішні терористичні акти – про це ми незабаром довідаємося, закінчує автор.
Тим часом коментатор британської газети «Файненшл таймс» Стефен Фідлер займає дещо відмінну позицію. Нинішні терористичні акти, пише автор, породжують чимало запитань у справі національної безпеки Сполучених Штатів і їхньої зовнішньої політики. Якщо терористи походять із Близького сходу, як багато вважають, то чи не змінили б ситуації активніші дипломатичні зусилля на цьому відтинку? – запитує автор. У цьому контексті, на думку автора, Сполучені Штати мали б переглянути також свою програму протиракетної оборони, бо нині, як він вважає, світ стоїть перед більшою небезпекою, ніж балістичні ракети, перед захопленням літаків і терором самовбивць. Якщо Сполучені Штати вважатимуть відплатні акції за останні терористичні акти виправданими у рамках національної безпеки, пише на закінчення автор, то багато із союзників США сподіватимуться, що ця відплата буде адекватна і не надмірна.
Більшість західних оглядачів закликають, однак, до радикальних відплатних заходів США і до об’єднаних зусиль Заходу в боротьбі з організованим міжнародним тероризмом.
Газета «Вашінгтон пост» містить досить емоційний коментар свого оглядача Чарльза Кройтгаммера під промовистою назвою «До війни, а не до миру». Це не просто злочин, пише автор про вівторкові терористичні акти в Нью-Йорку і Вашінгтоні, це є війна. При цьому він наводить слова держсекретаря США Пауела у день трагедії. Той публічно пообіцяв притягти терористів до відповідальності. Підхід Пауела до злочину автор вважає помилковим. Після нападу на Пірл Гарбор, пише він, президент Рузвельт не обіцяв поставити перед судом командуючого японською морською авіацією. Він пообіцяв поставити на коліна Японію. День трагедії, веде далі коментатор, повинен стати поворотним пунктом для Сполучених Штатів, яким вже давно оголошено війну. Поки ми не оголосимо війни організованому теророві у відповідь, пише він, доти можемо очікувати тисяч дальших невинних жертв. Терористи, які готові вбивати тисячі невинних людей і відбирати власне життя, - це не малодушні люди. Це є смертельно небезпечні войовничі фанатики і їх слід відповідно трактувати. Їхні дії, як вважає автор, не безсенсовні. Вони мають перед собою уявного історичного ворога - «великого сатану», тобто Захід і зокрема Америку. Далі автор підкреслює, що радикальний іслам, який і несе небезпеку, це не не мільйони мирних мусульман, а політичний рух, який намагається поширити свою фанатичну ідеологію у власних суспільсьтвах і руйнувати суспільства своїх противників, серед яких перше місце займають Сполучені Штати. Осередки цього войовничого руху, веде далі автор, розташовані в Саудівській Аравії, Кувейті, Туреччині і в Перській затоці. Ці рухи мають чимало розгалужень, серед них Хезбола в Лівані, Хамас та ісламський джіхад в Ізраїлі, група Осами Бін Лядена в Афганістані, «Фронт визволення» в Дамаску. Серед країн, які підтримують ці рухи – Іран, Ірак, Сірія і Лівія. Уряд якої із цих країн несе відповідальність за нинішні терористичні акти – про це ми незабаром довідаємося, закінчує автор.
Тим часом коментатор британської газети «Файненшл таймс» Стефен Фідлер займає дещо відмінну позицію. Нинішні терористичні акти, пише автор, породжують чимало запитань у справі національної безпеки Сполучених Штатів і їхньої зовнішньої політики. Якщо терористи походять із Близького сходу, як багато вважають, то чи не змінили б ситуації активніші дипломатичні зусилля на цьому відтинку? – запитує автор. У цьому контексті, на думку автора, Сполучені Штати мали б переглянути також свою програму протиракетної оборони, бо нині, як він вважає, світ стоїть перед більшою небезпекою, ніж балістичні ракети, перед захопленням літаків і терором самовбивць. Якщо Сполучені Штати вважатимуть відплатні акції за останні терористичні акти виправданими у рамках національної безпеки, пише на закінчення автор, то багато із союзників США сподіватимуться, що ця відплата буде адекватна і не надмірна.
Більшість західних оглядачів закликають, однак, до радикальних відплатних заходів США і до об’єднаних зусиль Заходу в боротьбі з організованим міжнародним тероризмом.
