Мінськ, 18 вересня 2001 - Вчора ввечері навколо резиденції Аляксандра Лукашенки відбулася чергова акція опозиції - "Ланцюг небайдужих людей", що її було присвячено другій річниці зникнення колишнього голови Центрвиборчкому Віктора Гончара та його друга-бізнесмена Анатолія Красовського, які зникли в вересні 1999 року.
Білоруський президент Аляксандр Лукашенка, інавгурацію якого призначено на 20 вересня, відразу після виборів заявив, що незабаром опозиція забуде про зниклих людей - мовляв, тему "ескадронів смерті" використовували лише з політичною метою. Проте опозиціонери наголошують, що й надалі вимагатимуть розслідування резонансних кримінальних справ. Лідер Об’єднаної громадянської партії Анатоль Лябєдзька заявляє, що до кінця цього року акції під гаслом "Хочемо знати правду" відбудуться в кожному районному центрі Білорусі. Напередодні виборів 9 вересня Аляксандр Лукашенка дав інтерв’ю СNN, кореспондент якої запитав його: "Ви ніколи не просили нікого викрасти або вбити будь-кого?"
Президент Лукашенка відповів зі сміхом: "Ви думаєте, президент може наказати комусь убити чи викрасти когось? Європейці, подається мені, мають бути досить цивілізованими, коли доходить до цього. Це зовсім неможлива річ для європейця, а я вважаю себе європейцєм. І майте на увазі - люди, які зникли, ніколи не були моїми політичними опонентами - вони були повністю збанкротованими членами опозиції", - заявив Аляксандр Лукашенка і додав: "Я мусив би краще захищати їх, щоб змагатися з ними на цих виборах, тому що вони не є конкурентами". Білоруський президент навіть заявив, що Віктор Гончар, якого він незаконно звільнив з посади голови Центральної виборчої комісії перед останнім референдумом з Конституції, "вкрав багато грошей від опозиції, через що опозиція почала його ненавидити".
Однак ці слова Аляксандра Лукашенки розраховано на людей, які не знайомі з білоруською ситуацією. Саме Віктор Гончар був наійбільш небезпечним для діючого президента опозиційним політиком. Ще 5 років тому Гончар, призначений Верховною Радою Білорусі головою Центрвиборчкому, заявив, що не зможе підписати постанову з результатами референдуму, оскільки його проводили з жахливими порушеннями закону. Хоча Лукашенка не мав права його звільняти, президентським указом було призначено нову голову Центрвиборчкому Лідію Ярмошину, яка й забезпечила тепер Лукашенку переобрання. Саме Віктор Гончар після референдуму та офіційного розпуску Верховної Ради став фактичним керівником законного парламенту, що його визнавав Захід. А 1999 року, за кілька тижнів до свого зникнення, Гончар організував опозиційні президентські вибори, бо 5-річний строк повноважень Аляксандра Лукашенки закінчився в липні 1999 року. Проте в вересні того ж року Віктор Гончар зник у Мінську разом з другом-бізнесменом Анатолієм Красовським, і лише недавно появилися свідченння про те, що їх вбив президентський "ескадрон смерті", створений у внутрішніх військах Білорусі.
Дружина зниклого політика Зінаїда Гончар каже, що за ці два роки зверталася до всіх можливих правоохоронних органів не лише Білорусі, але й Росії, бо її чоловік мав добрі контакти з російськими політиками. "Звісно, я дуже розчарована тим, що Росія по суті підтримала режим Лукашенки", - сказала Зінаїда Гончар. За її словами, Аляксандр Лукашенка не зацікавлений у розслідуванні, тому що він, можливо, сам причетний до цих злочинів. "Я ніколи не повірю жодному високому чиновнику - що нібито щось може відбутися в Білорусі без його згоди", - заявила дружина зниклого опозиціонера.
Білоруська опозиція зазначае, що існує яскрава паралель між справами зниклих у Білорусі та українською справою Георгія Гонгадзе. Влада однаково реагувала на всі свідчення про її причетність до вбивств, спочатку відмовляючи все повністю, але поступово визнаючи окремі деталі. Однак білоруські опозиціонери наголошують, що в Україні не було прямих свідчень чиновників та стенограм їх допитів з кримінальних справ, що прямо вказують на діючого президента.
Білоруський президент Аляксандр Лукашенка, інавгурацію якого призначено на 20 вересня, відразу після виборів заявив, що незабаром опозиція забуде про зниклих людей - мовляв, тему "ескадронів смерті" використовували лише з політичною метою. Проте опозиціонери наголошують, що й надалі вимагатимуть розслідування резонансних кримінальних справ. Лідер Об’єднаної громадянської партії Анатоль Лябєдзька заявляє, що до кінця цього року акції під гаслом "Хочемо знати правду" відбудуться в кожному районному центрі Білорусі. Напередодні виборів 9 вересня Аляксандр Лукашенка дав інтерв’ю СNN, кореспондент якої запитав його: "Ви ніколи не просили нікого викрасти або вбити будь-кого?"
Президент Лукашенка відповів зі сміхом: "Ви думаєте, президент може наказати комусь убити чи викрасти когось? Європейці, подається мені, мають бути досить цивілізованими, коли доходить до цього. Це зовсім неможлива річ для європейця, а я вважаю себе європейцєм. І майте на увазі - люди, які зникли, ніколи не були моїми політичними опонентами - вони були повністю збанкротованими членами опозиції", - заявив Аляксандр Лукашенка і додав: "Я мусив би краще захищати їх, щоб змагатися з ними на цих виборах, тому що вони не є конкурентами". Білоруський президент навіть заявив, що Віктор Гончар, якого він незаконно звільнив з посади голови Центральної виборчої комісії перед останнім референдумом з Конституції, "вкрав багато грошей від опозиції, через що опозиція почала його ненавидити".
Однак ці слова Аляксандра Лукашенки розраховано на людей, які не знайомі з білоруською ситуацією. Саме Віктор Гончар був наійбільш небезпечним для діючого президента опозиційним політиком. Ще 5 років тому Гончар, призначений Верховною Радою Білорусі головою Центрвиборчкому, заявив, що не зможе підписати постанову з результатами референдуму, оскільки його проводили з жахливими порушеннями закону. Хоча Лукашенка не мав права його звільняти, президентським указом було призначено нову голову Центрвиборчкому Лідію Ярмошину, яка й забезпечила тепер Лукашенку переобрання. Саме Віктор Гончар після референдуму та офіційного розпуску Верховної Ради став фактичним керівником законного парламенту, що його визнавав Захід. А 1999 року, за кілька тижнів до свого зникнення, Гончар організував опозиційні президентські вибори, бо 5-річний строк повноважень Аляксандра Лукашенки закінчився в липні 1999 року. Проте в вересні того ж року Віктор Гончар зник у Мінську разом з другом-бізнесменом Анатолієм Красовським, і лише недавно появилися свідченння про те, що їх вбив президентський "ескадрон смерті", створений у внутрішніх військах Білорусі.
Дружина зниклого політика Зінаїда Гончар каже, що за ці два роки зверталася до всіх можливих правоохоронних органів не лише Білорусі, але й Росії, бо її чоловік мав добрі контакти з російськими політиками. "Звісно, я дуже розчарована тим, що Росія по суті підтримала режим Лукашенки", - сказала Зінаїда Гончар. За її словами, Аляксандр Лукашенка не зацікавлений у розслідуванні, тому що він, можливо, сам причетний до цих злочинів. "Я ніколи не повірю жодному високому чиновнику - що нібито щось може відбутися в Білорусі без його згоди", - заявила дружина зниклого опозиціонера.
Білоруська опозиція зазначае, що існує яскрава паралель між справами зниклих у Білорусі та українською справою Георгія Гонгадзе. Влада однаково реагувала на всі свідчення про її причетність до вбивств, спочатку відмовляючи все повністю, але поступово визнаючи окремі деталі. Однак білоруські опозиціонери наголошують, що в Україні не було прямих свідчень чиновників та стенограм їх допитів з кримінальних справ, що прямо вказують на діючого президента.
